Page 53 - 6816

тотальне знеособлене європейське буття. У розумінні В. Декомба
питання про існування – це питання про те, як прийти до
порозуміння з тим, що є [173, с. 276]. Але як можуть прийти до
порозуміння особистість і знеособлена людина, шляхетна людина і

хам? Тут є три шляхи: боротися, пристосуватися або змиритися
ціною втрати власної гідності. Людина опиняється в ситуації
метафізичного вибору. Ці роздуми приводять В. Декомба до

висновку: має бути єдиний зміст буття, але він залишається
нез’ясованим. Запропонуємо свою відповідь. Зміст буття – це
досягнення рівня досконалої людини, що відбувається в процесі
зовнішньої та внутрішньої боротьби з природною необхідністю та

знеособленим зовнішнім світом. Роздуми В. Декомба схиляють до
таких висновків. Питання про буття – це питання про форми буття,

особистісні чи знеособлені. Питання про існування – це питання
про конкретне: чи боротися за своє призначення, свою гідність, чи
підкоритися, пристосуватися до знеособленого. Свого часу
М. Гайдеґґер щодо цієї ситуації зауважував: Dasein скероване на

«збереження та спасіння власної сутності» [Цит. за: 173, с. 288],
тобто орієнтував людину на пристосування. В. Декомб
розчарований й іронізує щодо такої позиції М. Гайдеґґера.

Сучасний німецький філософ Т. Ренч визнає, що людина
опинилася в критичній ситуації, а тому задає метафізичне питання:
«Як взагалі можливий людський світ?» Не заперечуючи роль і
значення класичної метафізики, на основі комунікативної

філософії, герменевтики філософ шукає первоначала буття й
формулює їх як «людська фундаментальна ситуація» або
«первинний світ» [445, с. 100]. У подальшому первинний світ

філософ трактує як комунікативні, екзистенційні форми людського
буття, для яких характерна крихкість, асиметрія, скінченність,
смерть, відчуження, зло, провина, божевілля тощо. Уявлення про
первинний світ знаходять відбиття у свідомості людини в таких

екзистенційних твердженнях: ми завжди маємо десь бути; ми не
можемо повернути минуле; ми не можемо змінити те, що сталося;
ми не можемо зупинити час; ми є власними смисловими

проектами; ми мусимо жити з іншими; ми залежні від ближніх
тощо [445, с. 218]. Незважаючи на тимчасовість людського
перебування у світі, Т. Ренч ставить перед людиною питання про її

призначення й стверджує, що її життя має ґрунтуватися на етиці й
таких засадах як справедливість, свобода, орієнтованість на

53