Page 51 - 6816

дію [113, с. 77]. На жаль, серед цих понять відсутнє поняття
особистості. Замість нього філософ уживає поняття особа, суб’єкт,
учасники комунікації та дискурсу, за допомогою яких ставить
питання: «Як можливий соціальний порядок»? [113, с. 79], як

можливе буття? Як відповідь на ці питання філософ розвиває ідею
дискурсивно-комунікативних практик, проте останні поки що не
стали ефективним інструментом соціальної діяльності, оскільки в

них, на нашу думку, з одного боку, немає розуміння ролі й
значення первоначал суспільного буття, а з іншого, – значущості
особистості.
Чеський філософ Я. Паточка (1907–1977) в умовах критики

метафізики розвиває її надбання й трактує метафізику як «науку
про універсальне ціле» [417, с. 9], яка набувала різної історичної

інтерпретації. Філософ ставить питання про метафізичне й
аметафізичне розуміння світу. Метафізичне розуміння – це цілісне
сприйняття світу, у якому людина стоїть перед вибором, тоді як
аметафізичне – це факт, і людина має визнати світ таким, яким

він є [415, с. 168]. У центрі цілого, а значить, і в центрі метафізики
має бути людина. Філософ чітко сформулював думку про зв’язок
сутності людини й метафізики: питання про людину та її сутність є

шляхом до класичної метафізики [415, с. 61]. Продовжуючи цю
плідну думку, додамо, що сучасна антрополого-глобальна
катастрофа – це відбиття того факту, що філософія дотепер не
запропонувала належної теорії сутності людини. Філософ розрізняє

повноцінне і неповноцінне життя та з деяким сумом підкреслює,
що людина досі не розуміє сама себе [415, с. 65]. Під впливом
європейських проблем філософ доходить висновку, що ігнорування

метафізики дорого коштує людині, яка «відвертається від власної
суті, щоб її не бачити, щоб не помічати, наскільки вона
нікчемна» [415, с. 128]. Людина стала річчю серед речей,
«перестала бути». Для характеристики такого духовного стану

філософ звертається до філософії Б. Паскаля і на основі його
роздумів стверджує, що людина розважається, щоб забути свою
ницість, свою приниженість, свою недостатність, несамостійність,

безпомічність, спустошеність, які її охоплюють. Відбулася втеча
людини від власної сутності, пізнання якої вона замінила
питаннями оптимізму-песимізму, прогресу тощо. Я. Паточка

дорікає людині, але це критика стовідсотково стосується філософів,
оскільки вони лише відображали стан суспільної свідомості, тоді як

51