Page 48 - 6816

свободи і <…> благодаті. Співвідношення цих трьох начал і
визначає всю складність історичної долі людини, у них треба
бачити первісні метафізичні сили, які діють в історії» [57, с. 48–49].
Необхідність у різні періоди розвитку суспільства набувала різних

форм: природні потреби людини, розвиток продуктивних сил,
реформування політичної структури суспільства, а найчастіше
постає у формі тих чи тих спокус. Шлях необхідності та спокус – це

легкий шлях життя. Ось чому людство протягом історії віддає
пріоритет необхідності перед свободою й духом, проте на цьому
шляху воно дійшло до межі. Далі йти шляхом необхідності – це
обирати самознищення. Розв’язання суперечностей між

необхідністю та свободою мовою християнства – це благодать, а
мовою філософії – це справедливість.

Цікавою є дискусія М. Бердяєва з М. Гайдеґґером і
Ж.-П. Сартром щодо основ суспільного буття. М. Бердяєв трактує
позицію М. Гайдеґґера й Ж.-П. Сартра як матеріалістичну, і з цим
висновком варто погодитися. На думку М. Бердяєва, цілісну

людину М. Гайдеґґер замінив терміном Das Man. «Dasein
підкорений Das Man, буденному, банальному існуванню, у якому
ніщо не мислить і не судить самостійно, а винятково так, як

мислять і судять інші, тобто безіменно й безособово» [52, с. 108],
отож людина Гайдеґґера залежна від суспільства. Слід погодитися з
висновками М. Бердяєва, що М. Гайдеґґер не знайшов первоначал
буття. Порівнюючи погляди М. Бердяєва з поглядами М. Гайдеґґера

й Е. Гуссерля, бачимо суттєві відмінності: кризу буття українсько-
російський філософ убачав у якостях самої людини, тоді як

німецькі філософи – у філософії й метафізиці. (Додатково зауважимо,
що думки М. Бердяєва збігаються з роздумами сучасної української
дослідниці С. Куцепал, яка, осмислюючи ідеї М. Гайдеґґера й Ж.-П. Сартра,
не без підстав стверджує, що головною метою їхньої філософії було
«винесення за дужки» метафізичних досягнень шляхом редукції сутності до
комплексу явищ, а загальною тенденцією філософії ХХ ст. є розхитування
метафізичної традиції [296, с. 55, 126]. Варто погодитися з цими висновками,
але вони потребують суттєвих уточнень. М. Гайдеґґер і Ж.-П. Сартр не
зрозуміли конститутивного принципу духовної ієрархії як для людини, так і
суспільного буття).
Ставлення до метафізики як першої філософії у ХХ ст.
суперечливе: її одночасно заперечують і визнають необхідною, що
яскраво проявилося в А. Лавджоя та французького письменника,

філософа-екзистенціаліста А. Камю (1913–1960). А. Лавджой у

48