Page 522 - 6816

Другий: кожен може проблематизувати будь-яку ситуацію й подію,
вступити в дискурс, висловити свої погляди. Третій: ніхто з тих,
хто бере участь у дискурсі, не має зазнавати перешкод
і переслідувань [210, с. 38]. У цих принципах обґрунтовано право

кожного громадянина бути учасником комунікації, що можливо
за наявності в суспільстві демократичної політичної культури.
В умовах посттоталітарного (знеособленого) суспільства, якщо

комунікації не розвинуті й особистість відсторонена від них, то
дискурс неможливий.
Система дискурсу дозволила унаочнити процес прийняття
суспільно-значущих рішень. Стало зрозуміло, що рівень

комунікацій залежить від якості теорій і понять, на основі яких
здійснюються дискурс і взаємодія. Суспільство таке, якими є зміст і

якість філософських теорій і понять, покладених в основу
комунікацій. Дискурс поставив на порядок денний розроблення
принципів, на яких має свідомо розбудовуватися суспільство.
Творці комунікативної практичної філософії дійшли згоди, що

учасники дискурсу мають діяти за принципами «всезагальної
взаємності» та «істинної згоди» [210, с. 50, 85], що можливо лише
за умови, коли партнерами в дискурсі будуть зрілі особистості [604,

с. 266]. Це можливо, якщо учасники дискурсу рефлексуватимуть
щодо потреб і цілей інших громадян. Дискурс поставив також
проблему критеріїв істинності, за який було визнано досконалу
аргументацію. К.-О. Апель уводить поняття аргументованого

дискурсу, у якому «враховувалися б і поважалися як значущі не
лише інтереси його актуальних учасників, а й усіх можливих
учасників» [20, c. 422]. З цього приводу зауважимо, що сприймати

й поважати аргументацію здатні лише особистості. Отож у дискурсі
його учасники виходять за межі сьогодення в майбутнє.
Комунікативна філософія лише частково переосмислила
здобутки Геґелевої метафізики. Геґелевий абсолютний дух був

пов’язаний з особистістю, здатною мислити з позиції цілого.
Постмодерна філософія цю ідею втратила, тому ідея субстанційного
розуму стала для неї неприйнятною. Комунікативна філософія, з

одного боку, заперечила ієрархічний підхід до розуміння духовних
якостей людини, проте, з іншого, – змушена була визнати потребу
вдосконалення людини під поняттями: «зріла особистість»,

«повнолітня особистість». Комунікативний розум складається із
суб’єкта, який творить поняття, і суб’єкта, який здійснює соціальну

522