Page 521 - 6816

переосмислює цей концепт як єдність трьох рівнозначних
компонентів: культури, суспільного порядку й особистості, що
взаємодіють між собою та утворюють складну систему смислових
зв’язків [113, с. 78]. Особливу увагу філософ приділив проблемі

особистості й виділив такі її структурні елементи, як мотиви
та здібності, що надають їй змогу комунікувати, діяти й
утверджувати власну ідентичність [113, с. 76]. У результаті

суспільство постає як структурований життєсвіт, а людина отримує
можливість стати суб’єктом діяльності не в процесі виробничої
діяльності, а під час комунікації.
Комунікативна теорія суспільства змусила переосмислити

проблему суб’єкта діяльності. Заперечуючи здобутки Ґ. Геґеля
щодо суб’єкта історії, Ю. Габермас пише: «Суб’єкт історії, що сам

себе витворює, був і є фікцією» [114, с. 354]. Суб’єктом історії в
комунікативній теорії стає колективний суб’єкт діяльності, який
реалізовує себе через дискурс і комунікативну дію. Ці роздуми
Ю. Габермаса потребують уточнення: суб’єктом історії стає той,

хто творить поняття для дискурсу, на основі яких здійснюється
комунікативна взаємодія. Отже, комунікативна філософія суттєво
уточнила уявлення про суб’єкта історії.

Ю. Габермас розглядає суспільство як трансцендентальний
суб’єкт, у якому можна виділити активний («те, що творить», те що
інституціалізує) і пасивний складники (створене,
«інституціалізоване») [115, с. 310]. Зазначимо, що ці поняття за

змістом подібні до понять «активна меншість» і «пасивна більшість»
(А. Бергсон, В. Липинський, А. Дж. Тойнбі). «Творцями»
суспільства стають метафізичні персонажі – особистості, які задають

систему понять, а умовою суспільного буття є комунікативна дія.
Комунікативна філософія не залишила поза увагою вплив слова на
суспільне буття. А. Єрмоленко, посилаючись на Св. Письмо, пише,
що «християнський Бог творить світ мисленням і мовленням», і

наголошує, що мовлення «має прагматичний, інструментальний,
аксіологічний (морально-етичний) виміри» [211, с. 67]. Варто
уточнити цю думку. Слово є онтологічною основою суспільного

буття. Прикро, що філософія так довго й виснажливо йшла до того,
що християнство зрозуміло дві тисячі років тому.
На основі осмислення ідей Ю. Габермаса А. Єрмоленко

формулює принципи ідеальної комунікації. Перший: кожний,
здатний до мови й діяльності, має право на участь у дискурсі.

521