Page 519 - 6816

комунікативних практик, але в таких випадках найскладнішим є
початок, бо потрібні діячі, які б зініціювали цей процес.
Отже, завданням підрозділу є обґрунтування ролі та значення
метафізичних і концептуальних персонажів у впровадженні

дискурсивно-комунікативних практик.
Проблема трансформації знеособленої парадигми буття
людини в особистісну стосується всіх сфер життєдіяльності

людини й суспільства, тому потребує відповідної методології, яка
була б підставою діяльності метафізичних і концептуальних
персонажів. Звернімося до фундаментального факту: продукт будь-
якої діяльності завжди має подвійний характер: предмет

споживання та суспільне відношення до іншої людини [360, с. 45].
Отже, взаємодія між членами суспільства опосередкована як

предметами споживання, так і суспільними відносинами. Водночас
у сучасній соціальній філософії аналіз взаємодії суб’єктів
соціального простору відбувається в межах суб’єкт – об’єктного
(S – O) або суб’єкт – суб’єктного (S – S) підходів. (Такий підхід

лежить і в основі досліджень А. Єрмоленка [210, с. 65]). Отож
чинні підходи до аналізу взаємодії суб’єктів соціального простору
не враховують як предметного складника, так і системи відносин,

що утворюються в процесі предметно-практичної діяльності.
На нашу думку, методологічним підґрунтям розв’язання
проблеми трансформації знеособленої парадигми буття людини в
особистісну мають стати роздуми В. Шинкарука та О. Яценка, які

критикували як суб’єкт – об’єктний, так і суб’єкт – суб’єктний
підходи: «Суб’єкт – суб’єктне відношення так чи так закономірно
опосередковане предметами, які в певний спосіб постають об’єктами.

<…> Інакше кажучи, „нормально” існують не суб’єкт – об’єктні чи
суб’єкт – суб’єктні відносини <…>, а суб’єкт – об’єкт – суб’єктні
відносини» [641, с. 141]. Тому аналізувати взаємодію суб’єктів
діяльності варто на основі моделі суб’єкт – об’єкт – суб’єкт:

/ //
де S – продуцент продукту й відносин, S – споживач продукту й
відносин, знак – означає предмет споживання, О – утворювані
соціальним рухом предмета споживання суспільні відносини. (Для
довідки зауважимо, що суб’єкт – об’єкт – суб’єктною методологію
послуговувався Г. Зиммель [218, с. 96–97]. У сучасній українській філософії
зазначеним підходом конструктивно скористався О. Сабадуха щодо аналізу

проблеми відповідальності) [494]. Отож взаємодія між суб’єктами

519