Page 520 - 6816

соціального простору завжди опосередкована продуктами й
суспільними відносинами, але виникає питання: який складник
соціальної взаємодії є вирішальним – предметний чи
комунікативний?

З позиції матеріалістичної філософії основним компонентом є
предметний складник, оскільки соціальний рух предмета утворює
суспільні відносини. Ю. Габермас переосмислив цю проблему.

Філософ розглядав комунікацію як засадничу умову суспільства,
яка створює передумови для предметної (виробничої) діяльності, і
виділяв дві її форми: мовленнєву (дискурс) і комунікативну дію
[113, с. 49–55]. У дискурсі порушують, обговорюють проблему й

формують систему понять, яку слід впровадити в комунікативну
взаємодію й практичну діяльність. Якщо громадяни на основі

спільного інтересу доходять згоди (формують спільну систему
понять), то всі сфери суспільства розвиваються, але якщо в процесі
дискурсу не формується суспільний інтерес, то комунікативна дія
не матиме підґрунтя, що не сприятиме розвиткові суспільства, а

навпаки, гальмуватиме й навіть руйнуватиме його. Тобто,
первинною для комунікативної взаємодії є система понять, яку
визначають філософи як метафізичні персонажі. Якщо дискурс у

суспільстві не здійснюється, то взаємодія відбувається стихійно, а
пріоритет дістають політики й використовують його для
маніпулювання. Тоді комунікація й дискурс перетворюються в
беззмістовний дискурс.

Акцентуємо увагу на тому, що комунікативна дія забезпечує
обмін продуктами діяльності, інформацією між різними її
суб’єктами. «Діячі, що беруть у ній участь, – пише Ю. Габермас, –

намагаються спільно узгоджувати один з одним свої плани в
горизонті розділеного життєсвіту й на основі спільних тлумачень
ситуації» [113, с. 54]. Зауважимо, що спільне тлумачення ситуації –
це те, що дістало назву «суспільний інтерес». Згоди можна

досягнути тоді, коли учасники дискурсу будуть спонукувані
суспільним інтересом. Комунікативна філософія реабілітувала
поняття інтересу. А. Єрмоленко з цим погоджується і вважає, що

для його визначення потрібні відповідні процедури обговорення
й досягнення консенсусу [211, с. 284].
Для розуміння сутності суспільства Ю. Габермас використовує

концепт Е. Гуссерля «життєсвіт», трактований як сфера первинних
очевидностей, яку безпосередньо сприймає людина. Ю. Габермас

520