Page 46 - 6816

пріоритет, проте сформулював екзистенціали (турбота, совість), на
основі яких має здійснюватися подальший розвиток людини. Ж.-
П. Сартр усю увагу зосередив на трансформації буття в-собі на буття
для-себе, абсолютизувавши можливості свідомості. Проблема ж

полягає в тому, як буття для-себе змінити на буття для-іншого. Отож
дослідження М. Гайдеґґера й Ж.-П. Сартра здійснювалися в одному
напрямі, але різним понятійним апаратом.

Певною антитезою філософським поглядам М. Гайдеґґера й
Ж.-П. Сартра на метафізику є позиція французького філософа-
неотоміста Ж. Маритена (1882–1973), який уважає, що за
феноменами метафізика має побачити, а потім донести до людської

свідомості аксіоми (первоначала) буття. Філософ висвітлив парадокс:
людина водночас потребує знання істин первоначал, але їх ігнорує.

Призначення метафізики Ж. Маритен убачає в «установленні
справедливого порядку у світі», який би забезпечував людині міцне
підґрунтя існування й справжні цінності [353, с. 111]. Усвідомлення
первоначал буття має більше значення для життєдіяльності людини,

ніж будь-які досягнення природничих наук. Філософ максимально
точно висловив призначення метафізики. Вона є «причиною всіх
причин», принципом усього, що існує, – первоначалом [353, с. 113].

Ж. Маритен звернув увагу на те, що заняття метафізикою
потребують чистого інтелекту, волі й мужності – усієї повноти
духовного буття [353, с. 114], проте більшість філософів зазвичай
не здатні до такої життєдіяльності, до любові до істини, яку

Ж. Маритен трактує як подолання тварного існування. Така позиція
дозволила філософу зрозуміти сутність кризи, яку переживала
Європа на початку 30-х р. ХХ ст.: «Зло раціоналізму породило

розбрат між природою і формою розуму» [353, с. 122]. У контексті
філософії неотомізму цей висновок слід розуміти як суперечності
між природними потребами людини і її духовним удосконаленням.
Людина розміняла духовні потреби на природні. Ці суперечності з

часом призвели до антрополого-глобальної катастрофи. Зазначена
криза поставила людину на межу існування, що змушуватиме
філософію повернутися до первоначал. Таке розуміння причин

європейської кризи залишається актуальним і сьогодні. Людство не
усвідомлює, що причини кризи в розумі, який відокремився від
любові й перетворився на здоровий глузд і шукає вигоди.

Місію Європи філософ убачає у вірі в християнські цінності –
особистісні ідеали. Роздуми про призначення метафізики Ж. Маритен

46