Page 47 - 6816

поширює на світ загалом і робить висновок: Схід такий само хворий,
як і Захід. Відродження філософ розуміє як відродження розуму в
його єдності з любов’ю. За таких умов Євангеліє і філософія, містика
та метафізика, божественне і людське не заперечуватимуть один

одного. Отож філософ-неотоміст за первоначало приймає розум у
його єдності з любов’ю, що знімає суперечності між релігією і
філософією, божественним і людським.

У контексті роздумів М. Гайдеґґера про метафізику як науку
про мислення на основі межових понять про ціле [610, с. 121] та
Ж. Маритена про єдність розуму й любові сформулюємо достатні
підстави людського й суспільного буття. По-перше, буття можливе як

єдність духовного й матеріального складників, але за умов пріоритету
духовного. По-друге, особистість є субстанцією, здатною забезпечити

пріоритет духовного над матеріальним. Отже, метафізика – це
філософська наука про межові умови єдності людини зі світом.
Суттєвий внесок у розуміння первоначал суспільного буття
зробив українсько-російський філософ М. Бердяєв (1874–1948).

Проблема первоначала стає для нього актуальною після поразки
Першої російської революції 1905–1907 рр. Філософ дійшов
висновку, що матеріальним чинникам не можна надавати

пріоритет. Це твердження стосується не лише російської філософії,
але й європейської. «Людина не пояснювана винятково знизу, як
хотіли Маркс і Фоєрбах, як хочуть Гайдеґґер і Сартр, як хочуть усі
матеріалісти. У людині є щось абсолютно не пояснюване знизу,

щось, що приходить з вищого світу» [52, с. 13]. Розвиваючи
християнські ідеї, погляди І. Канта, Й. Фіхте щодо метафізичних
основ буття, М. Бердяєв писав: «Найбільш грандіозну спробу

примирення належного (у кантівському розумінні) та історичної
реальності зробив Ґ. Геґель. Але антиномія людини та історії,
конфлікту того, що має бути, з тим, що є, може бути розв’язана
лише в есхатологічній перспективі» [52, с. 88]. Філософ висновує,

що буття має відповідати потребам духовного вдосконалення
людини. У подальших роздумах М. Бердяєв ще категоричніший,
він пише, що метафізика має ґрунтуватися на ідеї духу: «Єдина

метафізика, яку може визнати екзистенціальна філософія, є
символіка духовного досвіду» [52, с. 10–11].
У М. Бердяєва поступово формується думка, що первоначала

не можна зводити до одного феномена. «В історії відбувається
дуже складна взаємодія трьох начал: начала необхідності, начала

47