Page 497 - 6816

відповідали б духовним традиціям української нації, і назвав цей
устрій націоналізмом. «Націоналізм» – не тоталітаризм, не насилля
над народом. Бо саме він – це свобода для народу, свобода
для людини, одиниці, як назовні, так і всередині» [524, ч. 1, с. 196].

Уважаємо, що філософською основою його творчості є ідея двох
основних форм буття людини – особистісної та знеособленої.
Остання у ХХ ст. мала дві основні форми: ліберальний капіталізм і

тоталітарний соціалізм.
Уважаємо за потрібне проаналізувати філософський зміст
соціально-політичних поглядів Я. Стецька у контексті ідеології
персоналізму. Він чітко стояв на позиції, що український

націоналізм «передусім рух ідейно-моральний, духовий, а потім
також соціяльно-політичний, є спертий на найшляхетніші первні

духовності даної нації» [524, ч. 2, с. 25]. Сучасні дослідники, на
жаль, таке розуміння українського націоналізму обходять стороною,
а політики взагалі замовчують. Сьогодні переважає спрощене
розуміння українського націоналізму як руху соціально-

політичного, що потребує спеціального дослідження. Осмислюючи
цей зв’язок, український учений, мистецтвознавець і культурний
діяч Б. Стебельський (1911–1994) писав: «Історія українського

народу, його світогляд, його культура, він цілий пішов на жнива
Христа, на боротьбу добра зі злом, і капітулювати не хоче, як не
капітулював Христос, бо культура українського народу і
християнство – це синоніми і розділити їх не можна» [522, с. 60]. На

основі дослідження особливостей світогляду та психології
староруських князів Б. Стебельський зазначає, що в них «честь є
основною засадою і мірилом вчинків лицаря» [521, с. 88]. Культ

честі був моральним законом руських князів, за його зневажання
суворо карали. Поруч з культом честі був культ слова, що мав форму
клятви. У християнські часи культ слова замінили на цілування
хреста [521, с. 89].

Розмірковуючи над роллю шляхетної людини в контексті
християнських основ буття, Я. Стецько доходить висновоку: «Наша
нація виплекала не культ філістера, а культ героя <…> вищого

сенсу життя, культ ствердження вищих вартостей життя…» [524,
ч. 2, c. 34], тобто ідеолог націоналізму зрозумів роль і значення
особистості в життєдіяльності нації й держави. На перший погляд

здається, що цей висновок не відповідає дійсності, бо нація
втратила державність, однак це можна пояснити недостатньою

497