Page 500 - 6816
P. 500

до  філософів  по обидва  боки  політичних  барикад  і  сказати:  «Ви
            шукаєте  істину  не  там,  де треба».  Тоталітаризм  і  лібералізм
            проігнорували  об’єктивну  й  творчу  роль  нації  у  формуванні
            людської  історії.  «Знехтовано  націю,  героїку  життя  для неї,

            героїчний  гуманізм  і  героїчне  християнство»  [524,  ч. 2,  с.  265].
            Дійсно, особистість є ворогом як для ліберальної людини, так і для
            тоталітарної.  Європейська  філософія  в  особах  М. Гайдеґґера,

            Е. Гуссерля,  Ж.-П. Сартра  виявилася  нездатною  запропонувати
            ідеал,  натомість  український  націоналізм  не  просто  сформулював
            ідеал, а виховав ціле покоління людей, які присвятили своє життя
            українській  нації.  Для  Я. Стецька  героїчна  концепція  життя

            і націоналізм – це синоніми.
                  Здійснений            аналіз        творчості          Я. Стецька           дозволяє

            сформулювати такі ознаки особистісної парадигми буття людини.
                  По-перше,  розбудова  держави  й  суспільства  має  відбуватися
            лише  шляхом  підвищення  ролі  особистості  в  суспільному  житті
            [524,  ч. 1,  с. 127].  (Для  довідки  наголосимо  на  співзвучності  думок

            ідеолога  українського  націоналізму  з філософськими  роздумами  Е. Муньє).
            Реалізувати цей напрям можна за однієї умови – поставити в центрі
            розбудови  держави  й  суспільства  особистість.  Ще  в  1950 р.
            Я. Стецько  зазначив:  «Ми  наголошуємо  національно-суспільний

            „персоналізм”,  себто  наповнену  національним  змістом  людину»
            [524, ч. 1, с. 230].
                  По-друге,  еліта  суспільства  має  складатися  з  особистостей  і
            утворювати  провідну  верству.  «Коли  ж  еліта  –  тобто  найкращі  з

            усіх  соціяльних  шарів  народу  –  характером  слабне,  коли  вона
            невихована,  сама  не  виховується  і народу  свого  не  виховує,
            приходить  занепад  нації,  залежність  від  інших  націй,  що  мають

            здорову еліту» [524, ч. 1, с. 17].
                  По-третє, суспільство має бути зорієнтоване на ідеал рівності в
            умовах збереження приватної власності. «Усі повинні бути однаково
            рівні й вільні на ділі, а не на папері» [524, ч. 1, с. 149]. Я. Стецько

            доходить  висновку,  що  в новому  соціальному  ладі  не  буде  класів:
            «Українська суспільність є безклясовою суспільністю людей праці»

            [524,  ч. 1,  с. 45].  Немає  більше  ані  пролетарів,  ані  буржуазії  –  усі
            трудівники. Як наслідок, зникає класова боротьба. Новий погляд на
            соціальну  структуру  суспільства  відкрив  мислителеві  шлях  до
            розв’язання           антагоністичних             суперечностей             ліберального

            капіталізму.  Отож  погляди  ідеолога  українського  націоналізму


                                                         500
   495   496   497   498   499   500   501   502   503   504   505