Page 498 - 6816

критичною масою особистостей, які були б спонукувані інтересами
нації, бо їх частково знищили внутрішні й зовнішні вороги України.
Разом з тим, шляхетні якості особистостей та їхня жертовна праця
дозволили нації зберегти свою ідентичність, моральні й духовні

сили для наступних змагань для відновлення державності України.
Особистісне начало українського націоналізму знайшло цілісне
відбиття в концепції героїчної людини, яку Я. Стецько активно

розробляє в 50–60-х рр. ХХ ст. Ця концепція постає узагальненням
вищого смислу життя. Орієнтація на героїчне, особистісне буття
протистоїть звироднінню певної частини людства, його моральній
деградації. Я. Стецько з позиції християнських цінностей ще в 1950-х

роках побачив моральний занепад людства, екзистенційний вакуум,
про що почали писати В. Франкл лише в 60-х рр., М. Мамардашвілі –

у 80-х рр., а Д. Белл та Ж. Бодріяр – у 90-х рр. ХХ ст. Моральній
деградації посередньої людини ідеолог українського націоналізму
протиставляє ідеал героя, який здатний діяти з позиції цілого – нації,
держави, культури. Я. Стецько прекрасно усвідомлював роль ідеалу в

житті людини й держави. Заперечення способу життя героя-
особистості призводить до культу золотого тільця [524, ч. 2, с. 265], а
отже, нехтування ідеалом людини, на його думку, спричинює

моральну й духовну кризу Заходу.
Усю глибину філософських засад мислення Я. Стецька й
українського націоналізму простежуємо в процесі порівняння
московського й українського способу життя. Ідеолог націоналізму

проголошує ідею розбудови «безкласового суспільства», але наповнює
її зовсім іншим змістом, ніж марксизм. Останній під терміном
«безкласове суспільство» розумів знищення класів та економічну

«зрівнялівку», натомість Я. Стецько не заперечує приватну власність.
Поняття «безкласове суспільство» в його розумінні означає
відсутність експлуатації [524, т. 2, с. 30]. На політичному рівні
московський спосіб життя проявляється як «імперіяльно-

насильницький принцип побудови світу», людиноненависницька
класова боротьба та взаємовинищування, тоді як український – це
«національний принцип організації вільного життя народів і людини»

в умовах солідарності та взаємодопомоги в лоні нації [524, ч. 2, с. 47].
З’ясовуючи духовні засади московського й українського способів
життя, Я. Стецько писав: «З московського боку – воююче

безбожництво, з українського – воюючий християнізм; матеріалізм –
проти християнського ідеалізму, антихрист – проти Христа» [524, ч. 2,

498