Page 499 - 6816

с. 46]. Проаналізуємо ці роздуми з позиції метафізичної теорії
особистості. Уособленням українського способу життя була героїчна
людина (особистість), натомість уособленням московського –

посередня людина. (Задля проведення смислових паралелей зазначимо, що
конфлікт між шляхетною людиною та людиною маси з позиції Х. Ортеги-і-
Гассета є закономірним, оскільки шляхетна людина для посередньої завжди є
ворогом). Спираючись на дослідження М. Бердяєва й С. Булгакова,
Я. Стецько дошукується підвалин московського духу: в його основі
лежить безбожництво, відсутність ідеалу [524, ч. 2, с. 48], що

закономірно вело до матеріалістичних «ідеалів». Підсумовуючи аналіз
двох способів життя, Я. Стецько висновує: «Дві концепції життя –
українська і московська зударяються на всіх відтінках. Боротьба між
ними – це протиставлення двох національних організмів в усіх

життєвих площинах: культури, релігії, соціяльних інститутів, моралі,
господарства, політичних концепцій, національних традицій» [524,

ч. 2, с. 46]. Метафізична теорія особистості дозволяє дійти висновку,
що боротьба українського й московського способів життя – це
боротьба між особистісним і знеособленим способами життя.
Сучасні дослідники часто оминають зв’язок політики й моралі,

натомість український націоналізм наголошував на необхідності
їхнього поєднання. Націоналізм для його фундаторів був не лише
соціально-політичною доктриною, а способом життя. З цього

приводу Я. Стецько писав: «Світоглядний націоналізм без етичного
ідеалізму в житті це облуда. Націоналіст за своїми переконаннями
мусить бути в житті ідеалістом, мусить плекати культ героїки
життя…» [524, ч. 2, с. 448]. Я. Стецько передбачив сучасні етичні

проблеми в контексті науково-технічного прогресу, а тому доводив:
«Етичні вартості не міняються. Вічне лишається вічним. Чим
більше вникає людина у всесвіт, тим більше стає перед нею

проблема Абсолюту, Бога, Духа, а не праматерії» [524, ч. 2, с. 449].
Узагальнюючи свої соціально-філософські роздуми щодо
націоналізму, Я. Стецько висновує, що це нова соціально-політична
система, яка ще чекає на свою реалізацію. «Націоналізм – як нова

державно- й соціяльно-політична система життя ще не був
здійснений ніде у світі» [524, ч. 2, с. 262].

Отже, героїчна, персоналістична концепція людини Я. Стецька
протистоїть, з одного боку, московському тоталітаризму, а з
іншого, – демоліберальному Заходу. Мислитель дійшов до сутності
соціально-політичного життя, що давало йому підстави звернутися

499