Page 496 - 6816

особистість є сутністю світу та його абсолютною вартістю [97,
с. 40]. Уважаємо, що поняття «одиниця» філософ уживає в значенні
особистості. Отже, маємо можливість переконатися, що роздуми
Ю. Вассияна про місію особистості в життєдіяльності суспільства

суголосні з філософськими роздумами М. Шелера та М. Бердяєва й
відповідають метафізичним основам буття.
Формування шляхетної людини було провідним напрямом

ідеологічної діяльності ОУН з моменту її утворення. Один з
ідеологів українських націоналістів П. Федун (Полтава) (1919–1951)
писав, що ідея шляхетності «передається з одного молодого
покоління на друге, з одної генерації на другу, зв’язує всіх в одну

цілість, сковує всіх в одну спільноту, запалює всіх однаковим
вогнем ідейності творчого шукання» [568, с. 34]. (Докладніше про
персоналістичний зміст українського націоналізму див. [470; 471; 478; 488]).

Державний і громадський діяч, ідеолог українського
націоналізму Я. Стецько зрозумів обмеженість чинних на той час
форм суспільного буття людини й піддав їх об’єктивній критиці. Він
писав: «Лихом обох систем – соціялізму і ліберал-капіталізму – є те,

що для широких народніх мас, для поодинокої людини <…>
закритий шлях до здобуття власности, яка при одній ситуації
зосереджена в руках вузького кола, а при іншій – в анонімній,

контрольованій монопартією, тобто безконтрольній державній
бюрократії» [524, ч. 1, с. 224]. Я. Стецько заперечував лібералізм
у господарстві як культ безвідповідальності т. зв. «вільної гри сил»,
бо «господарство не є гра, а підстава для життя кожної людини» [524,

ч. 1, с. 230]. На відміну від марксистських критиків капіталізму, він
доводив, що його недоліки – не лише в приватній власності, а й у
тому, що людину усунено від сфери управління. «Саме це

відсунення, а не приватна власність, є основною першопричиною
експлуатації, отже, причиною зла, тим то участь у власності широких
кіл на індивідуальній засаді усуває структурні хиби ліберал-
капіталізму…» [524, ч. 1, с. 231]. Розуміння фундаментальних

економічних, соціальних, ідеологічних недоліків капіталізму та
розподільчого соціалізму, з одного боку, та знання життя, психології

українців і досягнень української соціально-філософської думки, з
іншого, – дозволило йому стверджувати: «Українській душі чужий
демоліберальний капіталізм, як і його антипод, а водночас
матеріялістичний спільник – комунізм» [524, ч. 1, с. 128]. Виходячи з

цього, Я. Стецько розробляє засади українського суспільства, що

496