Page 495 - 6816

У 1946 р. С. Бандера, осмислюючи суть, зміст і процес
українських визвольних змагань за єдину Соборну Україну під час
Другої світової війни, формулює нормативні ідеї, що мають бути
покладені в основу української державної ідеології: гідність і

пошанування людини, рівність і братерство всіх етносів у межах
української держави, позитивна творча роль держави в організації
суспільного життя, повага до різних форм громадського життя,

творча ініціатива людини, віра в її шляхетні якості й суспільний
інстинкт (інтерес), здатність бути спонукуваним інтересом
суспільства, гармонія духовного й матеріального в життєдіяльності
людини й суспільства [33, с. 263–265]. Отож українська

національна ідеологія в розумінні С. Бандери має цілісно
охоплювати процес життєдіяльності окремої людини, її відносини з

представниками інших етносів, конструктивну роль держави, віру в
творчі можливості людини, її шляхетність, і це все має
здійснюватися в умовах пріоритету духовного над матеріальним.
У 1957 р. С. Бандера, узагальнюючи свої ідеї, зауважував: «У

кожному ідеологічному чи політичному русі найважливішу ролю
відіграють два основні його складники: ідея і людина» [34, с. 62].
Відтак провідник української нації прекрасно розумів роль

особистості в історії й політичній боротьбі. Видатні ідеї
породжують особистості, а особистості, своєю чергою, сприяють
народженню нових особистостей. Провідні ідеї творять духовний
зміст руху, але вони можуть залишитися порожніми гаслами, якщо

не знайдуть своїх носіїв.
У 1957 р. Ю. Вассиян опублікував працю «Одиниця й
суспільність», у якій піддав критиці основи ліберальної філософії,

котру розглядав як продукт механістично-атомістичного
світогляду. У праці обґрунтовано органічний зв’язок між
особистістю й суспільністю. «Одиниця врощена в суспільність як у
свій природний ґрунт і, навпаки, суспільність зроджує з себе

одиницю як вислів своїх життєвих сил. Взаємини між ними мають
характер внутрішнього споріднення…» [97, с. 12]. Уточнюючи
свою думку, філософ зазначає, що особистість є підметом

суспільності [97, с. 13]. Справді, суспільство ефективно функціонує
лише за умов, коли пріоритет належить особистостям. Філософ
розумів негативний вплив посередньої людини на соціально-

політичну атмосферу в суспільстві й державі. Узагальнюючи
роздуми про роль особистості в суспільстві, філософ висновує, що

495