Page 490 - 6816

суспільства виявилася нездатною адекватно сприймати життя, а
народ утратив ідеал [154, с. 358].
Осмислюючи внесок Л. Губерського, В. Андрущенка й
М. Михальченка в трактування змісту ідеології, зазначимо: відомі

вчені поглибили розуміння сутності ідеології, що надало
філософські підстави говорити про об’єктивну необхідність
розроблення національної ідеології, але потенціал ідеї, закладений

у назві монографії «Культура. Ідеологія. Особистість», сповна не
використано. Роль особистості виявилася недооціненою. Для
об’єктивності зауважимо, що ідеологію з особистістю поєднав
Л. Губерський ще до здобуття Україною незалежності [151].

Поступово ідеї персоналізму поєднуються з українською ідеєю.
У 2007 р. опубліковано працю М. Кубаєвського, у якій доволі чітко

зазначено: «Перемога персоналізму необхідна українському буттю»
[286, с. 159].
Ф. Кирилюк у праці «Філософія політичної ідеології» (2009)
здійснив ґрунтовний філософсько-методологічний аналіз

класичних, некласичних, постмодерних політичних ідеологій, але
зупинився перед проблемою: яка ідеологія потрібна людству й
Україні зокрема [255]. Отож проблема державної ідеології

залишилася невирішеною.
Потреба в державній ідеології з часом загострюється.
Відчуваючи це, Л. Губерський у 2011 р. застерігає, що в процесі
переходу до сучасної демократичної нації не слід впадати в

крайнощі деідеологізації. Нація має чітко визначити свої
ідеологічні орієнтири, інакше виникне загроза поширення
«стихійних» ідеологій [153, с. 296]. На жаль, відомий філософ не

помилився. Відсутність державної ідеології сприяє популізму.
Українська нація буде успішною, якщо усвідомить смисл свого
буття в часі та просторі, який гармонійно поєднуватиме інтереси
нації, держави, громадянського суспільства й пересічного

громадянина.
У 2011 р. вийшла праця І. Белебехи «Світоглядні перлини
Української Національної Ідеї». Автор розглядає ідеологію як

центральний елемент української національної ідеї [43, с. 64] й
зазначає, що ядром ідеології є непохитна віра в себе, свою державу,
націю і правду. У процесі аналізу дослідник висновує, що життя без

державної ідеології спотворило українську людину та стало
причиною втрати необмежених можливостей [43, с. 63]. Сьогодні

490