Page 489 - 6816

«мораль» у цих ідеологіях трактують з соціально-класових позицій,
а точніше з позицій масової людини. У класичних політичних
ідеологіях не знайшлося місця духовним потребам людини, а тому
звернення Е. Муньє і Дж. Шварцмантеля до внутрішніх потреб

людини закономірне. Винятком є ідеологія українського
націоналізму, яка (як буде доведено далі) базується на пріоритеті
духовного й визнає роль і значення особистості в життєдіяльності

нації. У контексті дискусії «кінця історії» автори монографії
ґрунтовно осмислюють соціально-політичну й ідеологічну
ситуацію, що склалася в Україні після краху соціалізму. Філософи
висновують, що кінця ідеології не передбачається, бо «людям

потрібен загальний духовний стрижень, який би визначав мету,
сенс і смисл їх буття в світі, забезпечував їх духовну єдність,

згуртовував діяльність, спонукав до соціально-практичної
творчості» [154, с. 195]. У контексті пошуків нової ідеології відомі
вчені звертаються до концепції сталого розвитку [520], прийнятої
провідними державами світу за світоглядно-гуманістичний

орієнтир. Прийняття цієї концепції водночас вимагало від
політичної еліти та керівників української держави орієнтації
на європейські цінності й вироблення чітких критеріїв, які б

дозволяли громадськості контролювати діяльність влади. Тодішній
політичній еліті це було невигідно, а тому вона не сприйняла
рекомендації відомих філософів. Безумовно, концепція сталого
розвитку має сенс, але будь-яка ідеологія потребує відповідного

суб’єкта діяльності. Якщо чинні політичні ідеології a priori мають
свого суб’єкта, то нові мусять його сформувати. Лише в такому разі
в них буде майбутнє. На жаль, ідеологи концепції сталого розвитку

та її прихильники не усвідомили цього зв’язку між ідеологією та
якостями людини, не врахували того, що класичні ідеології
створені посередньою людиною для маніпулювання масами, вони
орієнтують на вигоду за рахунок інших. Отже, чекати, що

посередня людна відмовиться від своєї вигоди, наївно.
Аналізуючи причини гальмування реформ в Україні,
Л. Губерський, В. Андрущенко, М. Михальченко ще у 2005 р.

дійшли висновку: «Реформи не втілюються через важливу причину:
немає нової ідеї, яка підняла б і еліту, і народ» на конструктивну
діяльність [154, с. 428], а точніше не було суб’єкта діяльності, який

би став творцем національної ідеології та її носієм. Відсутність
державної ідеології, на думку авторів, призвела до того, що еліта

489