Page 488 - 6816

В. Заблоцький застерігає, що жодна з підсистем суспільного цілого
не може бути рятівною ланкою. Треба вийти за межі тотального
пан-економізму й чинних ментальних структур. Погоджуємося, що
це конструктивний висновок, проте думка філософа йде далі, і

В. Заблоцький ставить слушне запитання: «Чи можливий такий
переворот?» – і відповідає, що такий перехід можливий лише за
умов докорінної зміни поглядів на людину, економіку, суспільні

відносини й духовні засади буття. Осмислюючи критичні
зауваження В. Заблоцького щодо концепції сталого розвитку,
зауважимо, що філософ безпосередньо підійшов до розуміння
пріоритету духовного над матеріальним, але не зміг пов’язати

ідеологію зі смислом людського життя та метафізичними основами
суспільного буття.

Конструктивною працею щодо осмислення ролі й призначення
ідеології в суспільстві є колективна монографія Л. Губерського,
В. Андрущенка, М. Михальченка «Культура. Ідеологія.
Особистість» (2002, 2005). Філософи реабілітують ідеологію й

розглядають її як «духовну сутність держави» [154, с. 355]. У
контексті ідей К. Гірца філософи трактують ідеологію в площині
культури й поєднують ці феномени з поняттям особистості. Автори

доводять, що культура є родовим поняттям щодо ідеології, а тому
відносини між ними постають у «вигляді протилежностей, які
співіснують у боротьбі і єдності. Вони – протилежності однієї
сутності (бо в їхній основі – діяльність і інтерес)» [154, c. 136–137].

Філософи розкривають суперечливі зв’язки та взаємовпливи
культури, ідеології в поєднанні з діяльністю окремих історичних
осіб. Погоджуючись із цим висновком, поглибимо його. В основі

ідеології й культури є особистість, яка їх творить і реалізовує.
Автори монографії перейшли від соціально-класового розуміння
ідеології до трактування її в контексті культури й особистості. Це
був новий для української філософії підхід, що дав можливість

говорити про ідеологію як систему поглядів, здатну цілісно
відображати суспільне буття.
Л. Губерський, В. Андрущенко, М. Михальченко

проаналізували й систематизували сучасні політичні ідеології, їхні
політичні пріоритети [154, с. 149]. Ця систематизація дозволяє на
основі метафізичної теорії особистості стверджувати, що чинні

політичні ідеології орієнтовані на масову й посередню людину.
Фундаментальні поняття «рівність», «свобода», «справедливість»

488