Page 482 - 6816

задовольнити. Кризу класичних, некласичних і постмодерних
ідеологій доводить антрополого-глобальна катастрофа.
Незважаючи на критику традиційних ідеологій, дійсна причина
їхнього занепаду залишилася нез’ясованою. До її розуміння

наблизилася Ж. Рюс, яка зазначила, що це пов’язано з кризою
раціонального розуму [461, с. 6], але критики просвітницьких і
класичних філософських ідей недостатньо, оскільки вичерпаність

цих ідей пов’язана з кризою, яку переживає посередня людина.
Звідси випливає висновок, що нова ідеологія має не лише
розв’язувати сьогоденні проблеми, сприяти самовизначенню й
самоактуалізації людини, але й змінити форми суспільного буття,

сформулювати нові принципи відносин людини зі світом, отже,
мусить сприяти подоланню антрополого-глобальної катастрофи.

Варто погодитися з критикою на адресу сучасних класичних і
некласичних ідеологій. Водночас поза увагою дослідників
опинилася соціально-психологічна причина формування цих
ідеологій, зокрема соціальні уявлення. Ідеології ґрунтуються на

соціальних уявленнях народних мас, які (уявлення) передусім є
продуктом повсякденної свідомості [191, с. 34–44]. Творці
ідеологій цей факт ураховують, але він залишається поза увагою

філософів. Орієнтація ідеологів на соціальні уявлення завжди
відтворюватиме ілюзорну свідомість. Узагальнюючи ситуацію, що
склалася у сфері ідеології, Дж. Шварцмантель робить висновок:
людське суспільство взагалі стоїть перед необхідністю створення

нової ідеологічної картини світу. У цій думці пропонуємо звернути
увагу на те, що проблему ідеології піднесено до загальнолюдського
рівня. Британський дослідник намагається з’ясувати причини, що

руйнують традиційні ідеології та стимулюють формування нової
картини світу, і доходить висновку: такою причиною є новітня
потреба людини в самовизначенні, а точніше – проблема

особистості [630, с. 37 – 38, 41]. (Аналогічний висновок робить Д. Белл:
«Центральний принцип культури – втілення й удосконалення власної
особистості» [44, с. 16]). Дж. Шварцмантель уважає, що ідеологія має
ґрунтуватися на нормативних ідеях та ідеалах, які «покликані

забезпечити масову підтримку цих ідей через „агітацію” і їхню
користь» [630, с. 49].
Світоглядно-методологічний аналіз класичних, некласичних
і постмодерних ідеологій доводить, що поза їхньою увагою

залишилася проблема особистості. Чинні ідеології не здатні

482