Page 481 - 6816
P. 481

трьох  класиків  відкрила  небезпеку,  пов’язану  з  діяльністю
               посередньої  людини.  Російська  культура  зафіксувала  відсутність
               критеріїв  у  світі,  де  пріоритет  належить  посередній  людині,  але
               не змогла з’ясувати причини подолання цього небезпечного явища.

               Змістом  творів  російських  класиків  була  не  лише  російська
               дійсність,  але  і  європейська.  В. Єрмоленко  намагається  з’ясувати
               принципові          відмінності        між      європейською           та     російською

               культурою.  «Велика  битва  європейської  культури  –  це  битва  між
               прогресом і традицією. Цієї битви в російській культурі, за великим
               рахунком,  ніколи  не  було»  [212,  с. 441].  Основним  принципом
               мислення  європейської  культури  є  принцип  несуперечності  (тобто

               не  можна  змішувати  добро  та  зло,  прекрасне  і  спотворене,  мету  і
               засоби),  натомість  принципом  російської  культури  є  принцип

               суперечності. «Любов до „діалектичної” логіки суперечності – це те,
               що      об’єднує        конфліктні         російські        ідеології:       православну
               „духовність”  із  марксистським  „матеріалізмом”»  [212,  с. 441].  У
               цьому висновку В. Єрмоленка є частина істини, але першопричини

               такої «логіки» залишаються недослідженими. На нашу думку, така
               логіка  –  це  продукт  мислення  посередньої  людини,  яка  свідомо
               продукує  ці  суперечності  для  того,  щоб  зберегти  пріоритетне

               становище в суспільстві. Але критерії є. Їх дозволяють установити
               метафізична  теорія  особистості  та  теорія  двох  парадигм  буття
               людини.  Втрата  чіткої  межі  між  добром  і  злом,  між  особистісним
               і знеособленим  –  це  недолік  не  лише  російської  культури,  але  і

               європейської.
                      В. Єрмоленко  описав  російський  різновид  деконструкції.  До
               такої  самої  деконструкції  дійшла  і  європейська  культура,  тільки

               пізніше, у філософії Ж. Дерриди під гаслами боротьби з класичною
               метафізикою.  Належного  опору  французький  деконструктивізм  не
               отримав,  оскільки  філософія  втратила  особистісний  потенціал.
               Отож змішування метафізичних цінностей – це не лише російський

               феномен,  він  має  і  європейське  коріння.  Європейська  філософія
               досі  не  знайшла  засобів  подолання  деконструкції.  Російський
               культурний деконструктивізм проник у політику і став механізмом

               маніпулювання  свідомістю  народних  мас.  Російський  політичний
               деконструктивізм не наважився б на протистояння зі світом, якби
               відчував, що може отримати відповідний опір.

                     Чинні ідеології мають справу з великими групами людей, тоді
               як  орієнтацію  людину  на самореалізацію  вони  не  здатні


                                                            481
   476   477   478   479   480   481   482   483   484   485   486