Page 480 - 6816

той феномен у його крайній точці, у точці абсолютного „неба” чи
абсолютного „пекла”, де все земне зливається в одну нерозбірливу
масу, без розрізнень. А якщо так, то <…> відмінності між богом і
дияволом, між добром і злом стираються, розчиняються в повітрі»

[212, с. 432]. На основі аналізу творчості цих діячів В. Єрмоленко
стверджує: російська культура втратила межу між добром і злом.
«У світі Достоєвського й Соловйова „все є можливим”, жодна

реальність не має свого чіткого місця, все є плинним
і газоподібним...» [212, с. 415]. Цей висновок потребує суттєвого
уточнення: усе є можливим у світі, у якому пріоритет належить
посередній людині. Ф. Достоєвський і В. Соловйов описали таку

ситуацію, попереджаючи про майбутню небезпеку, коли можуть
бути «стерті» відмінності між добром і злом. Прийдешні покоління

російських революціонерів, діячі культури періоду соціалістичного
реалізму та пострадянської Росії використали цю ситуацію та
проголосили поєднання протилежностей між добром і злом
найвищим надбанням російської культури. Так, усе стало

відносним: зло одяглося в шати добра, усе стає предметом
маніпулювання. Сьогодні «російська культура претендує на те, що
обстоює „вищі” цінності порівняно з цінностями західної

цивілізації, але правда полягає в тому, що ці цінності вона змішує
між собою, вдягаючи на них щоразу інші маски – аж до моменту,
коли ти їх більше не впізнаєш» [212, c. 415]. В. Єрмоленко вважає,
що змішування вищих і нижчих цінностей є ментальним кодом

російської культури, яка сформувала сучасний стан російської
ідеології. «Вона прагне об’єднати комунізм з православ’ям,
демократію з авторитаризмом, Європу з Азією, але всі ці складники

перемішує до невпізнання, перетворюючи їх на фейки» [212,
c. 433]. Як же людині орієнтуватися в такому світі? Залишається
пристосовуватися, сподіватися на інстинкт і силу. Для особистості з
чіткими уявленнями про добро та зло місця в такому світі немає.

Роздуми В. Єрмоленка варті уваги, але потребують
додаткового аналізу з позиції метафізичної теорії особистості. Не
можна аналізувати історичні події й культурні надбання

відокремлено від людських якостей. Насправді все складніше. Як
було доведено, Ф. Достоєвський, Д. Мережковський і В. Соловйов
(див. підрозд. 2.5.1) поділяли принцип духовної ієрархії. Біси

Ф. Достоєвського, Антихрист Д. Мережковського та В. Соловйова –
це різновиди посередньої людини. Російська культура в обличчі

480