Page 476 - 6816

суспільство. Це надало М. Бердяєву підстави зробити висновок:
«Комунізм має християнські, або іудео-християнські витоки» [53,
c. 139–140]. Світоглядний й етичний примітивізм комуністичної
ідеології доволі яскраво проявився в розумінні ролі та значення

особистості в життєдіяльності суспільства. «Уся обмеженість і
неправда комуністичної філософії пов’язана з нерозумінням
проблеми особистості» [53, с. 145]. Особистість була

підпорядкована колективу, вона не мала будь-якої свободи.
На думку М. Бердяєва, основна проблема комуністичної
ідеології – це проблема відносин людини і суспільства. Філософ
зауважує, що нова людина, про яку так багато говорили в

радянській Росії, може з’явитися лише тоді, коли людину буде
визнано найвищою цінністю. Реально людина в Радянському Союзі

була підпорядкована колективу й державі, а тому вести мову про
народження нової людини не можна, скоріше слід говорити про її
дегуманізацію. «Мета, для якої виправдовують будь-які засоби, є не
людина, не нова людина, не повнота людяності, а лише нова

організація суспільства. Людина є засіб для цієї нової організації
суспільства…» [53, с. 149]. Людину перетворили на засіб, вона
стала додатком економіки й держави. Задоволення потреби людини

в духовному захисті – піклуватися про спасіння душі – взяла на
себе держава.
Підсумовуючи, зазначимо, що привабливість комуністичної
ідеології не лише в соціальних гаслах, а й у тому, що вона вміло

використала потребу людини в духовних цінностях і духовному
захисті. Комуністична ідея врахувала цю сутність людини, але
обмеженість інтелектуального потенціалу її творців не дозволила

поєднати комуністичну та християнську ідеї. Отож людська
сутність об’єктивно потребує цілісної ідеї, яка б, з одного боку,
задовольнила духовні потреби людини та її прагнення мати
метафізичні основи буття, а з іншого, – стала б підґрунтям свободи,

рівності й справедливості.
Одним із перших почав аналізувати проблеми ідеології в
умовах незалежної української держави був філософ і дисидент

В. Лісовий (1937–2012). Філософ порівняв фашистську та
комуністичну ідеології й довів їхню внутрішню спорідненість. Ці
ідеології паразитують на прагненні людей до рівності й братерства,

не визнають роль і значення в суспільстві незалежної творчої
особистості, а тому здійснюють за людиною тотальний контроль, а

476