Page 476 - 6816
P. 476

суспільство.  Це  надало  М. Бердяєву  підстави  зробити  висновок:
            «Комунізм  має  християнські,  або  іудео-християнські  витоки»  [53,
            c. 139–140].  Світоглядний  й  етичний  примітивізм  комуністичної
            ідеології  доволі  яскраво  проявився  в  розумінні  ролі  та  значення

            особистості  в  життєдіяльності  суспільства.  «Уся  обмеженість  і
            неправда  комуністичної  філософії  пов’язана  з нерозумінням
            проблеми           особистості»          [53,      с. 145].       Особистість           була

            підпорядкована колективу, вона не мала будь-якої свободи.
                   На  думку  М. Бердяєва,  основна  проблема  комуністичної
            ідеології  –  це  проблема  відносин  людини  і  суспільства.  Філософ
            зауважує,  що  нова  людина,  про  яку  так  багато  говорили  в

            радянській  Росії,  може  з’явитися  лише  тоді,  коли  людину  буде
            визнано найвищою цінністю. Реально людина в Радянському Союзі

            була підпорядкована колективу й  державі, а  тому  вести  мову  про
            народження нової людини не можна, скоріше слід говорити про її
            дегуманізацію. «Мета, для якої виправдовують будь-які засоби, є не
            людина,  не  нова  людина,  не  повнота  людяності,  а  лише  нова

            організація  суспільства.  Людина  є  засіб  для  цієї  нової  організації
            суспільства…»  [53,  с. 149].  Людину  перетворили  на  засіб,  вона
            стала додатком економіки й держави. Задоволення потреби людини

            в  духовному  захисті  –  піклуватися  про  спасіння  душі  –  взяла  на
            себе держава.
                   Підсумовуючи,  зазначимо,  що  привабливість  комуністичної
            ідеології не лише в соціальних гаслах, а й у тому, що вона вміло

            використала  потребу  людини  в  духовних  цінностях  і  духовному
            захисті.  Комуністична  ідея  врахувала  цю  сутність  людини,  але
            обмеженість  інтелектуального  потенціалу  її  творців  не  дозволила

            поєднати  комуністичну  та  християнську  ідеї.  Отож  людська
            сутність  об’єктивно  потребує  цілісної  ідеї,  яка  б,  з  одного  боку,
            задовольнила  духовні  потреби  людини  та  її  прагнення  мати
            метафізичні основи буття, а з іншого, – стала б підґрунтям свободи,

            рівності й справедливості.
                   Одним  із  перших  почав  аналізувати  проблеми  ідеології  в
            умовах  незалежної  української  держави  був  філософ  і  дисидент

            В. Лісовий  (1937–2012).  Філософ  порівняв  фашистську  та
            комуністичну  ідеології  й  довів  їхню  внутрішню  спорідненість.  Ці
            ідеології паразитують на прагненні людей до рівності й братерства,

            не  визнають  роль  і  значення  в суспільстві  незалежної  творчої
            особистості, а тому здійснюють за людиною тотальний контроль, а


                                                         476
   471   472   473   474   475   476   477   478   479   480   481