Page 473 - 6816

розбещена тягою до насолод і споживання [455, с. 199]. У
життєдіяльності людини Г. Рормозер зафіксував парадокс: людина
прагнула свободи, але опинилася в залежності від природи, а тому
ставить питання: як повернути людині свободу? Один із шляхів

розв’язання цієї суперечності він убачає в тому, що треба
звільнитися від хибного уявлення в безкінечності матеріального
прогресу. Підсумовуючи роздуми Г. Рормозера, вкотре зазначимо,

що лібералізм однобічно трактував свободу як свободу зовнішньої
діяльності та проігнорував внутрішню, до якої її закликали
християнство та німецький ідеалізм. Г. Рормозер ставить доленосне
для людства питання: чи здатна епоха Нового часу дати прогноз

щодо майбутнього, і наскільки лібералізм зможе спонукати людину
до подолання глобальних проблем [455, с. 201–203]. Намагаючись

відповісти на своє запитання, філософ звертається до християнства
й наводить репліку теолога Е. Трьольча: «Усе хитається», бо
поставлені під сумнів усі християнські істини [455, с. 226]. Отож
філософ безпосередньо підійшов до необхідності переосмислення

метафізичних основ буття людини, але не зміг цього зробити.
Причина невдачі Г. Рормозера полягає в тому, що він здійснював
свій аналіз у межах новоєвропейської парадигми «кожна людина –

особистість».
Ідеологію лібералізму критикує й сучасний французький
соціолог А. Турен, стверджуючи, що лібералізм призвів до
торжества індивідуалізму, зняв обмеження на споживання.

Ліберальна ідеологія ігнорує будь-який символізм, який скеровує
людину до вищих цінностей [560, с. 160–161].
У 2007 р. опубліковано працю британського дослідника

Дж. Шварцмантеля «Ідеологія та політика», у якій констатовано,
що для сучасного світу взагалі характерна відсутність ідеологій і
будь-яких визначних ідей [630, с. 13]. (Для довідки зазначимо, що
відсутність визначних ідей у Західному світі констатував ще в 60-х рр. ХХ ст.
ідеолог українського націоналізму Я. Стецько [524, ч. 1, с. 281]). Кризу

традиційних ідеологій визнає й Е. Тоффлер, обґрунтовуючи її тим,
що на арену історії виходять національні меншини, які нав’язують

світові своє бачення майбутнього через нові ідеології [553, с. 309].
Філософський аналіз комуністичної ідеології розпочав
М. Бердяєв працею «Витоки і смисл російського комунізму» (1937).
Дослідження охопило світоглядні й етичні аспекти, зв’язок

комуністичної ідеології з християнством, проблему особистості та

473