Page 471 - 6816
P. 471

Урешті-решт  П. Рікер  зводить  легітимність  до  довіри  [448,  с. 232,
               245, 248].
                     Французький  філософ-неомарксист  Л. Альтюсер  (1918–1990)
               також  розвиває  інтегративний  підхід  до  розуміння  ідеології  та

               обґрунтовує           необхідність          державної         ідеології,        яка      має
               реалізовуватися через інститути Церкви, школи, сім’ї [681, с. 150].
                     На  основі  досліджень  Л. Альтюсера,  К. Гірца,  К. Мангайма,

               Е. Муньє,  П. Рікера  зазначимо,  що  існування  ідеологій  зумовлено
               потребами  психологічного,  морального,  релігійного,  філософського
               обґрунтування  влади.  Отож  призначення  ідеології  полягає  в
               легітимації влади.

                     Ідеології різняться залежно від того, яку цінність проголошено
               найважливішою. Лібералізм зробив акцент на свободі, необхідності

               розвитку  й  оновленні,  відкритості  до  економічних  та  соціальних
               інновацій;  консерватизм  –  на  стабільності  та  передбачуваності;
               комуністична ідеологія – на рівності й соціальній  справедливості.
               Незважаючи на суттєві відмінності, класичні ідеології орієнтовані

               на  пріоритет  матеріального  над  духовним,  тому  винні  в
               необґрунтованому  зростанні  матеріальних  потреб  людини,  що
               привело         людство         до      антрополого-глобальної               катастрофи.

               Уважаємо, що суб’єктом класичних ідеології є посередня людина.
               За  межами  лібералізму,  консерватизму  й  комуністичної  ідеології
               залишилася  особистість  як  первоначало  суспільного  буття.
               Некласичні ідеології (фашизм, нацизм, релігійний фундаменталізм)

               орієнтуються переважно на неосвічену масу.
                     Осмислюючи  комуністичну  ідеологію  в  контексті  порівняння
               з ліберальною й консервативною, К. Мангайм дійшов висновку, що

               в  останніх  деякою  мірою  був  наявний  духовний  компонент,
               натомість  у  комуністичній  виросло  возвеличення  «матеріального
               принципу,  який  сприймався  раніше  тільки  як негативний,
               гальмуючий  розвиток  чинник»  [351,  с. 258].  Соціалісти  й

               комуністи,  використовуючи  незадоволеність  народних  мас  рівнем
               економічного життя, кладуть в основу своєї ідеології матеріальний
               чинник. Осмислюючи сутність комуністичної ідеології, К. Мангайм

               зазначив, що в ній відбулася відмова від духовності. Уважаємо, що
               звести нанівець пріоритет духовного над матеріальним могла лише
               посередня людина.

                     Критичні зауваження на адресу класичних ідеологій знаходимо
               також  в А. Камю,  який  вважав,  що  вони  сприймають  світ  у


                                                            471
   466   467   468   469   470   471   472   473   474   475   476