Page 466 - 6816

гальмування реформ в України, а тому її розроблення є нагальною
проблемою.
Отже, метою розділу є визначення філософських засад
національної ідеології на основі ідей персоналізму.

4.1. Філософський аналіз класичних і некласичних

ідеологій

Розпочав досліджувати філософські засади ідеології
К. Мангайм. Соціолог відкрив фундаментальний факт, що форми

мислення залежать від соціальних умов життя людини.
Намагаючись пояснити цей феномен, учений розробляє

методологію соціології знання, що мала з’ясувати соціальні
джерела індивідуального й суспільного мислення. Ця методологія
стверджувала, що жоден із поглядів, висловлених в ідеологічних
трактатах, не може претендувати на загальний, оскільки всі вони

пов’язані із соціальним становищем суб’єкта. Це надало
К. Мангайму можливість зробити висновок, що мислення всіх
партій ідеологічно зумовлене. Політичні ідеології абсолютизують

окремі моменти суспільного життя й настільки глибоко вкорінені
в умовах життєдіяльності людини, що їх носії втрачають здатність
бачити ті факти, які можуть похитнути їхні уявлення. Так людина
опиняється під впливом колективного несвідомого й свідомого.

Отже, завданням підрозділу є доведення філософської
вичерпаності класичних і некласичних ідеологій.
Принциповим для розуміння змісту ідеології є зауваження

К. Мангайма про те, що ідеологія як форма суспільної свідомості
з’являється після того, як філософія в особі французького
філософа-просвітника Е. Б. Кондільяка (1715–1780) відкинула
метафізику як підґрунтя буття, свідомості й гуманітарних наук

[351, с. 90–91]. (Дійсно, Е. Б. Кондільяк заперечував метафізику й
запропонував нове її розуміння як науки про чуттєві істини [266,
с. 7–8]). Спеціально підкреслимо, що заперечення метафізики не

означало знищення людської потреби мати підґрунтя буття. Життя
потребувало нових засад життєдіяльності. Так місце метафізики
зайняла ідеологія.

К. Мангайм характеризує ідеологію як «ціннісне судження», за
допомогою якого відбувається смислова орієнтація людини [351,

466