Page 42 - 6816

про суще питанням про сенс буття, а тому онтологічна
проблематика приймає суб’єктивний відтінок. Критикуючи
М. Гайдеґґера, він пише, що його точка зору «зводиться до того,
щоб визнати недійсним і позбавити права на існування все

надіндивідуально духовне, увесь об’єктивний дух…» [120, с. 152].
Ці висновки мають певний сенс, бо дійсно автор фундаментальної
онтології зосередився на людському бутті, на суб’єктивних

переживаннях людини (екзистенціалах) й недооцінив загального.
Тому Н. Гартман мав право сказати, що М. Гайдеґґер відрікся від
«найбільш цінного, що було усвідомлене німецькою філософією в
епоху її розквіту (від Канта до Геґеля). Швидше, вона робить

просто таки незбагненним найвищий шар буття – шар історичного
духу…» [120, с. 152].

Н. Гартман поділяє позицію М. Гайдеґґера, що феномени
можна характеризувати в аспекті існування (existentia) й сутності
(essentia), але в дусі постмодерної філософії замінює їх своїми
поняттями. Усе суще він поділив на ось-буття й так-буття, що

незалежні одне від одного. Поняття «ось-буття» означає факт
існування, тоді як «так-буття» – сутнісні характеристики сущого.
Ось-буття описує безпосереднє існування людини, натомість так-

буття характеризує її сутнісні сторони [120, с. 236–237], результат
активних зусиль людини.
У процесі аналізу структури буття Н. Гартман доходить
висновку, що воно має ієрархічний характер: нижчий ступінь буття

перебуває в матерії, а вищий – у дусі [120, с. 205]. «Головних шарів
чотири: фізично-матеріальний, органічно-живий, душевний,
історично-духовний. Кожний із цих шарів має свої власні закони й

принципи. Більш високі шари буття повністю будуються на більш
низьких, але визначається ним частково» [122, с. 322]. Кожен
рівень буття достатньо автономний, оскільки має власну
детермінацію. Вищі рівні не можуть існувати без нижчих, тоді як

останні здатні до самостійного існування. Життєдіяльність людини
охоплює всі рівні буття. Звідси стає зрозумілим, що не можливо
дати вичерпний опис буття. Отже, в основі буття не може лежати

присутність (Dasein) людини у світі. «Метафізика, побудована на
одному-єдиному принципі чи на одній-єдиній групі принципів (як її
раніше конструювали), тому є неможливою. Усі сконструйовані

картини єдності світу хибні – як „метафізика знизу”, так і
„метафізика зверху” (виходячи з матерії чи духу)» [122, с. 322].

42