Page 465 - 6816

РОЗДІЛ 4

ФІЛОСОФСЬКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

ІДЕОЛОГІЇ ПЕРСОНАЛІЗМУ

Деякі західні філософи та політологи (О. Лемберґ, Р. Мекрайдіс

та ін.) обґрунтовано стверджують, що не існує держав без
ідеологій, але досвід незалежної України за чверть століття наочно
демонструє, що такі держави існують. Чому керівники Української
незалежної держави залишають поза увагою проблему державної

ідеології? Як не дивно, відсутність ідеології вигідна олігархам і
частині політичних партій, оскільки, за загальними висновками
дослідників, вона спонукає людину усвідомлювати себе суб’єктом

діяльності, об’єднує націю й орієнтує до конструктивної спільної
діяльності.
Проблема ідеології в українській філософії актуалізується після

здобуття незалежності. Саме тоді виникає дискусія: чи потрібна
українській державі ідеологія? Перемогла думка, яку закріпили в
Конституції України 1996 р. у ст. 15: «Жодна ідеологія не може

визнаватися державою як обов’язкова» [270]. (Для довідки зауважимо,
що ця стаття є калькою ст. 13 Конституції Російської федерації: «Никакая
идеология не может устанавливаться в качестве государственной или
обязательной» [269]). Отож у Конституції України не відбито зв’язок
між державою та ідеологією. Творці української Конституції пішли
за концепцією деідеологізації (Дж. Гелбрейт, Д. Белл, С. Ліпсет,

Е. Шилз). Зауважимо, що остання проіснувала в Західному світі
одне десятиліття та змінилася в 70-х роках ХХ ст. «теорією
реідеологізації» (А. Вінер, Дж. Лодж, Р. Нісбет), бо Захід зрозумів

значущість ідеології, а ми чверть століття не можемо відмовитися
від шкідливого уявлення. Причину неприйняття державницької
ідеології з часом обґрунтовано пояснить відомий український
філософ Л. Губерський: «Причина неприйняття вислову „державна

ідеологія” закорінена в деяких стереотипах тоталітарної свідомості,
відповідно до яких держава й суспільство ототожнюються. <…>

Більше того, причиною побоювання застосовувати вислів
„державна ідеологія” є використання слова „ідеологія” тільки в
значенні політичної ідеології – лібералізму, консерватизму,
соціалізму, комунізму тощо» [153, с. 295]. Уважаємо,

що відсутність національної ідеології – це духовна причина

465