Page 463 - 6816
P. 463

знеособленого  буття  й  шукають  вихід,  але  їхні  пропозиції  не
               зачіпають         світоглядних          засад      буття,       зокрема        пріоритету
               матеріального.  Учені  пропонують  вихід  без  зміни  людських
               якостей, тобто, з одного боку, дивляться на людину як на істоту зі

               сталими духовними якостями, а з іншого, перебувають під тиском
               панівного  концепту  «кожна  людина  –  особистість».  Особистісна
               парадигма  буття  постає  формою  поєднання  суб’єкта  й  об’єкта,  є

               спільнотою,  об’єднаною  для  вдосконалення  й  збереження
               природного середовища.
                     Стихійно  зміна  знеособленої  парадигми  на  особистісну  не
               відбудеться, як це було в попередній історії, коли одна знеособлена

               форма  існування  змінювалася  на  іншу.  Зміна  парадигми  буття  є
               найскладнішою  революцією  за  всю  історію  людства,  оскільки

               пов’язана  зі  зміною  духовних  якостей  людини  та світоглядних
               основ буття. Добровільно погодитися на таку революцію людина не
               здатна,  бо  консервативна,  проте  змушена  буде  це  зробити
               під тиском  навислої  антрополого-глобальної  катастрофи.  Якщо  в

               суспільній свідомості запанує закон «особистість – принцип буття»,
               то  почнеться  формування  особистісної  парадигми  буття,  що
               потребуватиме критичної маси особистостей.

                     Перехід  від знеособленої  парадигми  буття  до  особистісної
               потребує  також  нової  філософії  відносин  людини  зі  світом.
               Світоглядним  підґрунтям  взаємодії  людини  з природою  в  умовах
               знеособленої парадигми є матеріалізм. Наука і діяльність науковців

               були  підпорядковані  потребам  матеріального  виробництва.
               Світоглядні  основи  взаємодії  людини  з  природою  в  умовах
               особистісної  парадигми  буття  мають  ґрунтуватися  на  філософії

               єдності  людини  зі  світом.  Історія  людського  буття  поки  що  має
               природно-каузальний характер. В умовах пріоритету матеріального
               над  духовним  людство  спиралося  на природні  закономірності.
               Зміна  відносин  людини  з  природою  вимагає  від  науковців

               переосмислити  принципи  наукових  досліджень  –  сьогодні  вони
               мають  бути  орієнтовані  не  на  експлуатацію  природи,  а  на
               збереження  антропологічних  умов  життєдіяльності  людства.

               Метафізична  теорія  особистості  принципово  змінює  відносини
               етики й онтології. Для збереження життя людство має перейти до
               телеологічного принципу. В умовах пріоритету матеріального над

               духовним  пріоритет  належить  причинно-наслідковим  зв’язкам  –
               нижчим  формам  детермінації,  що  призводить  до  виснаження


                                                            463
   458   459   460   461   462   463   464   465   466   467   468