Page 458 - 6816

В. Вернадського, який ще в 30-ті роки ХХ ст. довів, що вплив
антропогенного чинника на природу став дорівнювати
біогеохімічним процесам і кругообігу речовини в біосфері [101,
с. 41]. Розвиток людства мають визначати можливості природи, а

не потреби посередньої людини: завтра жити краще, ніж сьогодні,
як закликає Е. Тоффлер у своїй концепції суперіндустріального
суспільства.

Вихід зі стану антрополого-екологічної катастрофи потребує
кардинально переглянути погляди на сферу матеріального
виробництва. Мають залишитися лише ті його види, що не
руйнують екосистеми, а максимально використовують

відновлювальні запаси сировини й енергії. Отож необхідно
встановити норми щодо виробничої діяльності, екологічних

параметрів, температурного режиму планети тощо, а еколог мусить
стати провідним суб’єктом виробничої діяльності. Дотепер умовою
існування людини й суспільства була праця, а наука була
зорієнтована на вдосконалення виробничого процесу. Безумовно,

постає питання: що має бути умовою існування людини, коли вона
стала антропокосмічним суб’єктом? У цій ситуації людина не має
права лише споживати, а мусить турбуватися про антропокосмічні

умови свого існування. Тому науку необхідно скеровувати на
дослідження цих основ.
Конструктивні ідеї щодо змісту матеріального виробництва
запропонував К. Зарубицький. Учений доводить, що

постіндустріальне суспільство має вирішити два взаємовиключні
завдання: «1) забезпечення людей необхідними для їх існування
продуктами, біоматеріалами та енергією; 2) збільшення усталеності

екосистем через розширення біорізноманітності та нарощування
плодючості ґрунтів» [216, с. 98]. Філософ розвиває ідею, що
виробничий процес має бути «вбудований» у природний.
Уважаємо, що поняття «вбудованість» суттєво уточнює принцип

єдності всіх сфер життя й доводить можливість їх органічного
співіснування. На основі цих роздумів філософ робить
фундаментальний висновок, що матеріальне виробництво має

стати різновидом духовного (курсив наш. – В. С.) [216, с. 104].
Отож не слід зводити матеріальне виробництво до задоволення
матеріальних потреб, а варто поставити питання про його смисл.

З нашими пошуками нової парадигми наукової діяльності
перегукуються дослідження А. Єрмоленка. Філософ шукає

458