Page 41 - 6816

питання філософії Гайдеґґера – це фактичне буття [38, с. 135].
Уважаємо, що поняття Dasein універсальне, оскільки охоплює
наявні форми буття, але його зміст слід розуміти залежно від
контексту. Про таке трактування свідчить і назва «фундаментальна

онтологія».
Заслуговують на увагу роздуми А. Баумейстера про
автентичне буття, яке він пов’язує з істиною й життям в істині [38,

с. 180–181], тобто істина відкривається людині, яка живе в істині,
тому істиною стає спосіб її життя. Таку зміну акцентів зі «що» на
«жити в істині» слід схвалювати. Осмислюючи філософію
М. Гайдеґґера й роздуми А. Баумейстера, зауважимо, що істина для

філософів перебуває не в «що», а в «хто» – у людському Я,
людських якостях, проте цей конструктивний поворот ані

М. Гайдеґґер, ані А. Баумейстер не розвинули. А. Баумейстер разом
із М. Гайдеґґером здійснює пошук іншого начала. На що міг
спиратися німецький філософ, коли бачив тотальну знеособленість
ХХ століття? На знеособлену людину надії не було. Залишалося

спиратися на мислення й мову, які мають вслухатися в буття. У цій
ситуації, на думку А. Баумейстера, має здійснитися самооб’явлення
духу [38, с. 205]. Але вже Ґ. Геґелеві було зрозуміло, що об’явлення

духу здійснюється через особистість. Такі сподівання на
самооб’явлення духу свідчать про відсутність істини в способі
життя самого філософа.
Постмодерна філософія стала настільки демократичною, що

забула про принцип духовної ієрархії. «Забув» про цей принцип і
А. Баумейстер, тому західна й українська філософія лише
наближаються до адекватного розуміння філософії М. Гайдеґґера.

Аналіз фундаментальної онтології та її трактування
А. Баумейстером дозволяють зробити висновок, що знайти істину
й жити в істині – це різні речі. М. Гайдеґґер, безумовно, знав істину
рівнів духовного розвитку людини, але не жив цією істиною, про

що свідчать його політичні помилки. Відродження метафізики, на
нашу думку, може здійснитися через визнання й відновлення в
суспільному бутті принципу духовної ієрархії, що мають

реалізувати філософи.
Н. Гартман поділяє гасло феноменологічного руху: «до самих
речей», а тому намагається відшукати, що існує само собою,

незалежно від свідомості. Філософ справедливо критикує
фундаментальну онтологію М. Гайдеґґера, яка замінила питання

41