Page 455 - 6816
P. 455

було  прийняти  за  нуль  тому,  що  її  вплив  на  природу  був
               мінімальним. Цю ідеалізацію на початку ХХ ст. було зруйновано, з
               одного  боку,  матеріально-практичною  діяльністю  людини,  а  з
               іншого,  –  відкриттями  у  фізиці  (теорія  відносності,  квантова

               механіка та ін.). Класичну парадигму (абсолютний час, абсолютний
               простір, учений як шукач абсолютної істини, людина – точка та ін.)
               було замінено квантовими поглядами. У межах некласичної науки

               природознавство  стає  багатосуб’єктним,  що  дозволило  науковцям
               досліджувати  й  трактувати  природні  явища  з  різних  позицій  і
               зазвичай  з позиції  вигоди.  У  постнекласичній  науці  спостерігаємо
               тенденцію  до  повного  «розмивання»  гносеологічної  та  моральної

               позиції вченого: його установки скеровані не на пошук істини, а на
               задоволення  власних  потреб  та амбіцій.  Учений  втрачає  чітку

               гносеологічну й моральну позицію.
                     Ситуація         антрополого-глобальної               катастрофи          поставила
               надзвичайно актуальне й доленосне питання: яким має бути суб’єкт
               наукового  пізнання  та  його  гносеологічна  та  моральна  позиція  на

               початку  ХХI ст.?  У  соціальній  філософії  вже  розпочався  процес
               переосмислення змісту поняття «суб’єкт». Відбувається перехід від
               суб’єктоцентрованого  розуму  до  комунікативного  [115,  с. 293].  У

               цьому  процесі  переосмислення  змісту  поняття  «суб’єкт»  потрібно
               зробити  наступний  крок.  Сучасне  людство  стало  планетарним
               суб’єктом  діяльності,  який  суттєво  впливає  на  енергетичні,
               геологічні, екологічні, біологічні процеси. Якщо в класичній фізиці

               людина  –  це  точка  на  траєкторії  руху,  то  сучасного
               антропокосмічного  суб’єкта  лише  умовно  можна  розглядати  як
               точку. Це «точка», яка водночас «присутня» майже в усіх формах

               руху  матерії:  механічній,  фізичній,  хімічній,  геологічній,
               біологічній, соціальній – і чинить на них суттєвий антропогенний
               вплив. Людина порушила в межах планети рівновагу в усіх формах
               руху:  фізичній  (порушено  енергетичний  баланс  обертання  матерії

               та енергії); хімічній (змінено характер обертання хімічної речовини
               й, насамперед, вуглецю та кисню, що задіяні у сфері матеріального
               виробництва;  кількість  матерії  та  енергії,  що  перебуває  у  сфері

               матеріального  виробництва,  перебільшує  природні  можливості
               планети);  геологічній  (надмірний  видобуток  природних  ресурсів,
               що  порушує  цілісність  планети;  виникнення  штучних  рельєфів;

               парникового  ефекту;  озонових  дір;  кислотних  дощів);  біологічній
               (втручання  в  механізми  функціонування  гену).  Причини  цих  змін


                                                            455
   450   451   452   453   454   455   456   457   458   459   460