Page 455 - 6816

було прийняти за нуль тому, що її вплив на природу був
мінімальним. Цю ідеалізацію на початку ХХ ст. було зруйновано, з
одного боку, матеріально-практичною діяльністю людини, а з
іншого, – відкриттями у фізиці (теорія відносності, квантова

механіка та ін.). Класичну парадигму (абсолютний час, абсолютний
простір, учений як шукач абсолютної істини, людина – точка та ін.)
було замінено квантовими поглядами. У межах некласичної науки

природознавство стає багатосуб’єктним, що дозволило науковцям
досліджувати й трактувати природні явища з різних позицій і
зазвичай з позиції вигоди. У постнекласичній науці спостерігаємо
тенденцію до повного «розмивання» гносеологічної та моральної

позиції вченого: його установки скеровані не на пошук істини, а на
задоволення власних потреб та амбіцій. Учений втрачає чітку

гносеологічну й моральну позицію.
Ситуація антрополого-глобальної катастрофи поставила
надзвичайно актуальне й доленосне питання: яким має бути суб’єкт
наукового пізнання та його гносеологічна та моральна позиція на

початку ХХI ст.? У соціальній філософії вже розпочався процес
переосмислення змісту поняття «суб’єкт». Відбувається перехід від
суб’єктоцентрованого розуму до комунікативного [115, с. 293]. У

цьому процесі переосмислення змісту поняття «суб’єкт» потрібно
зробити наступний крок. Сучасне людство стало планетарним
суб’єктом діяльності, який суттєво впливає на енергетичні,
геологічні, екологічні, біологічні процеси. Якщо в класичній фізиці

людина – це точка на траєкторії руху, то сучасного
антропокосмічного суб’єкта лише умовно можна розглядати як
точку. Це «точка», яка водночас «присутня» майже в усіх формах

руху матерії: механічній, фізичній, хімічній, геологічній,
біологічній, соціальній – і чинить на них суттєвий антропогенний
вплив. Людина порушила в межах планети рівновагу в усіх формах
руху: фізичній (порушено енергетичний баланс обертання матерії

та енергії); хімічній (змінено характер обертання хімічної речовини
й, насамперед, вуглецю та кисню, що задіяні у сфері матеріального
виробництва; кількість матерії та енергії, що перебуває у сфері

матеріального виробництва, перебільшує природні можливості
планети); геологічній (надмірний видобуток природних ресурсів,
що порушує цілісність планети; виникнення штучних рельєфів;

парникового ефекту; озонових дір; кислотних дощів); біологічній
(втручання в механізми функціонування гену). Причини цих змін

455