Page 454 - 6816

вважаємо погляди А. Пуанкаре й М. Вебера. Негативним є те, що
дослідник перебував поза межами світу. Саме ця позиція
ньютонівського спостерігача надавала вченому майже нічим не
обмежену свободу. Дослідження природи з позиції абсолютного

часу породило погляд на неї як на вічну й незмінну субстанцію. На
природу дивилися лише з позиції теперішнього, що підпорядковує
собі минуле й майбутнє. Отже, позиція стороннього спостерігача

сприяла відчуженому ставленню до природи.
У некласичній науці ХХ ст. гносеологічна позиція науковця
суттєво змінилася. Засоби дослідження, які дослідник ставить між
собою й дійсністю, визначають бачення досліджуваного об’єкта.

Необхідною умовою пізнання була вимога чіткої фіксації
особливостей спостерігача й засобів спостереження. Учений був не

поза межами світу, а частиною досліджуваної ситуації [523, с. 625].
Некласична наука виявила парадоксальну ситуацію: той самий об’єкт
можна описувати різними поняттями, що було зумовлено позицією
науковця. Так постала проблема онтологічних основ науки.

У постнекласичній науці дослідник здійснює рефлексивний
контроль і над засобами дослідження, і над об’єктом пізнання, але
потреби майбутнього природи продовжують залишатися поза

межами наукової рефлексії вчених [523, с. 634]. Незважаючи на те
що вчений постнекласичної науки перебуває під цілковитим
впливом сфери матеріального виробництва, його це влаштовує.
І. Пригожин та І. Стенгерс зробили важливий внесок в

осмислення гносеологічної позиції науковця. Вони довели, що
«природу неможливо описати „ззовні”, з позиції спостерігача. Опис
природи – живий діалог, комунікація, і вона підпорядкована

обмеженням, які свідчать про те, що ми макроскопічні істоти,
занурені в реальний фізичний світ» [436, с. 371]. Спираючись на ці
твердження, висновуємо, що в сучасній ситуації науковець не може
займати відчужену позицію. Ідея живого діалогу людини з

природою – це викладена сучасною мовою філософія тотожності
Ф. Шеллінга. Людина не має відокремлюватися від природи, а
мусить вести з нею діалог нарівні.

Ключовим поняттям для усвідомлення кризової ситуації в
науці є поняття суб’єкта. Класична наука ввела такі абстракції:
матеріальна точка, абсолютно тверде тіло та ін. Людину теж було

зведено до точки, до нуля. Таке розуміння суб’єкта панувало до
початку ХХ ст. і було соціально детерміноване. Людину можна

454