Page 451 - 6816

філософського осмислення й публічного обговорення. Е. Гуссерль,
мабуть, першим висловив критичні зауваження щодо наукових
істин, зокрема те, що вони є відносно самостійними [158, с. 91].
Фундаментальні думки щодо місця науки в сучасному світі

висловив П. Сорокін. Наука в умовах панування чуттєвої культури
(розумій – знеособленої парадигми буття людини) набула
утилітаристського, гедоністичного, прагматичного –

інструментального характеру [517, с. 471].
Фундаментальні ідеї щодо місця науки в системі знання
сформулював ще в 1912 р. С. Булгаков. Філософ висловив думки,
зміст яких розкривається лише сьогодні. Ще на поч. ХХ ст. він

доводив, що наука «творить свідоме світовбивство
та природовбивство, вона вивчає труп природи» [88, с. 154].

Філософ побачив зв’язок між наукою та механістичним
світоглядом, що панував тоді. «Науковий і механічний світогляди –
це синоніми. Наукове ставлення до світу і є ставлення до світу як
до механізму» [88, с. 154]. С. Булгаков критикує ставлення до

природи як до об’єкта. Філософ передбачив наслідки такого
відношення, свідком яких ми є сьогодні: «Наукова орієнтація
настільки вузька, спеціальна та прагматична, що для неї не існують

усі питання, що виникають за її порогом…» [88, с. 157]. Так, до
появи екологічних проблем наука була зорієнтована переважно на
техніко-економічну ефективність, її не цікавили навіть впливи
техніки на здоров’я людини. Логіка аналізу місця й ролі науки в

процесі господарювання змушує філософа зробити висновок:
«Наука наскрізь антропологічна», а щоб усвідомити її зміст
і призначення, слід зрозуміти людину, оскільки наука є відділом

філософської антропології [88, с. 142]. На жаль, запропонованого
С. Булгаковим філософського переосмислення місії науки досі не
відбулося.
В. Вернадський започаткував абсолютно нову парадигму

розуміння науки як планетарного явища. Учений будь-якої галузі
науки має думати про наслідки своєї діяльності в масштабах планети.
В умовах протистояння двох соціально-політичних систем ця думка

не мала шансів не лише для реалізації, але й для адекватного
осмислення. На жаль, ці роздуми дотепер не знаходять розуміння.
Сьогоденні погляди вчених на науку цілком відповідають

позитивістській філософії. Уважаємо, що вони є закономірним
результатом картезіанської протилежності суб’єкта й об’єкта

451