Page 447 - 6816

матеріальним, що сприятиме обмеженню матеріальних потреб
заради майбутніх поколінь; по-третє, людство в умовах глобалізації
мусить усвідомити себе трансцендентальним суб’єктом діяльності
й накласти табу на процес зростання матеріального виробництва.

3.5. Роль науки й науковця в забезпеченні єдності
людини зі світом в умовах глобалізації

Проблема місії науки та науковця в суспільстві постає з моменту

виникнення експериментальної науки, тобто з початком діяльності
фундатора класичної механіки Г. Галілея. У XX–ХХI ст. зазначену
проблему досліджували європейські філософи й учені: М. Вебер,

Ю. Габермас, Е. Гуссерль, Т. Кун, І. Лакатос, Х. Ортега-і-Гассет,
А. Пуанкаре; українські та російські філософи та науковці
В. Вернадський, А. Єрмоленко, П. Копнін, С. Кримський,

В. Лекторський, В. Лук’янець, В. Степін та ін. Поступово під тиском
людини маси сформувалося ставлення до науки як до безпосередньої
виробничої сили. Цей тип людини цілеспрямовано перетворював

науку на інструмент насильства над природою. Сучасна наука
розвивається в межах ідеології панування людини над природою, що
вимагає з’ясування причин і витоків цієї установки, отож, потребує
фундаментального переосмислення місця й ролі науковця в

життєдіяльності суспільства в контексті екологічних, економічних,
соціальних, політичних, етичних і світоглядних проблем.
Отже, завданням підрозділу є аналіз місця й ролі науки й науковця

в умовах необхідності забезпечення єдності людини зі світом.

3.5.1. Світоглядні й гносеологічні засади

діяльності науковця в умовах класичної,
некласичної й постнекласичної науки. Причини
наукової революції ХVI ст. історик науки О. Койре (1892–1964)
пояснював зміною фундаментальних установок людського розуму:

діяльне життя (vita aktiva) заступило життя споглядальне (vita
contemplativa), яке до цього розглядали як найкращу форму [264,
с. 128]. Філософські витоки діяльної установки знаходимо у

фундатора новітньої філософії Р. Декарта, який уважав, що людина
має стати володарем і паном над природою [172, с. 286]. В епоху
Просвітництва ці погляди остаточно опановують суспільною

свідомістю й людина прагне панувати над природою. Натомість на

447