Page 444 - 6816
P. 444

зниження ентропії, тобто детермінація має здійснюватися з позицій
            майбутнього, а не сьогодення.
                  Про  необхідність  зміни  механізму  детермінації  говорить  і
            сучасний український філософ К. Зарубицький. Він пише, що останні

            дослідження примушують «уважно розглянути можливість існування
            в  природному  й соціальному  середовищі  такого  явища,  як
            детермінація  майбутнім  і  введення  відповідного  поняття»  [435,

            с. 198].  Справді,  філософи  досліджують  зв’язки,  що  мають  сенс  з
            позиції  сьогодення,  але  ігнорують  наслідки  впливу  на  природні
            умови  життя  людства.  Наші  дослідження  щодо  сутності  людини
            доводять, що посередня людина нездатна до детермінації майбутнім

            через  свої  обмежені  спонукання  й домінанти,  які  містяться  в
            архаїчних  структурах  головного  мозку  [513;  686;  693].  Посередня

            людина психологічно, інтелектуально, морально й духовно не готова
            до  трансформації  знеособленої  форми  буття  в  особистісну.
            Детермінація майбутнім має життєствердне начало, тоді як орієнтація
            на сьогоденну  вигоду  себе  вичерпала  й  закінчується  антрополого-

            глобальною  катастрофою.  Незважаючи  на  це,  людина  має  змінити
            парадигму  розвитку.  Фундаментальні  думки  щодо  детермінації
            майбутнім  висловив  М. Гайдеґґер,  коли  досліджував  зв’язки  між

            метою й засобами її досягнення. «Мета, прагнучи якої, обирають вид
            засобу,  теж  відіграє  роль  причини»  [607,  с. 222].  Безумовно,  мета,
            орієнтована  на  майбутнє,  може  відігравати  роль  детермінанти
            майбутнього.  Під  тиском  антрополого-глобальної  катастрофи

            людство  має  переорієнтувати  цілі  своєї  життєдіяльності  із
            задоволення  матеріальних  потреб  на  вдосконалення  внутрішніх
            якостей, тобто змінити зміст свого буття. Детермінація майбутнім є

            засобом  реалізації  людської  сутності.  Модус  належного  має  стати
            конститутивним елементом буття.
                  Для конструктивного аналізу проблем, перед якими опинилося
            людство,  пропонуємо  звернутися  до  теорії  систем.  Проаналізуємо

            суспільство  як  соціальну  підсистему,  що  є  частиною  природної
            системи. За такого підходу перш за все слід з’ясувати, що за сигнал
            задано на вході соціальної системи, по-друге – хто його задав, по-

            третє  –  чому  на  виході  маємо  сигнал  надзвичайної  потужності:
            розбалансування відносин людини з природою, що отримало назву
            антрополого-глобальної  катастрофи.  Сигнал  на  вході  соціальної

            системи  –  це  потреби,  сформовані  людиною  посереднього  рівня
            розвитку.  З  цього  погляду  слід  запитати:  ноосуспільство  змінює


                                                         444
   439   440   441   442   443   444   445   446   447   448   449