Page 444 - 6816

зниження ентропії, тобто детермінація має здійснюватися з позицій
майбутнього, а не сьогодення.
Про необхідність зміни механізму детермінації говорить і
сучасний український філософ К. Зарубицький. Він пише, що останні

дослідження примушують «уважно розглянути можливість існування
в природному й соціальному середовищі такого явища, як
детермінація майбутнім і введення відповідного поняття» [435,

с. 198]. Справді, філософи досліджують зв’язки, що мають сенс з
позиції сьогодення, але ігнорують наслідки впливу на природні
умови життя людства. Наші дослідження щодо сутності людини
доводять, що посередня людина нездатна до детермінації майбутнім

через свої обмежені спонукання й домінанти, які містяться в
архаїчних структурах головного мозку [513; 686; 693]. Посередня

людина психологічно, інтелектуально, морально й духовно не готова
до трансформації знеособленої форми буття в особистісну.
Детермінація майбутнім має життєствердне начало, тоді як орієнтація
на сьогоденну вигоду себе вичерпала й закінчується антрополого-

глобальною катастрофою. Незважаючи на це, людина має змінити
парадигму розвитку. Фундаментальні думки щодо детермінації
майбутнім висловив М. Гайдеґґер, коли досліджував зв’язки між

метою й засобами її досягнення. «Мета, прагнучи якої, обирають вид
засобу, теж відіграє роль причини» [607, с. 222]. Безумовно, мета,
орієнтована на майбутнє, може відігравати роль детермінанти
майбутнього. Під тиском антрополого-глобальної катастрофи

людство має переорієнтувати цілі своєї життєдіяльності із
задоволення матеріальних потреб на вдосконалення внутрішніх
якостей, тобто змінити зміст свого буття. Детермінація майбутнім є

засобом реалізації людської сутності. Модус належного має стати
конститутивним елементом буття.
Для конструктивного аналізу проблем, перед якими опинилося
людство, пропонуємо звернутися до теорії систем. Проаналізуємо

суспільство як соціальну підсистему, що є частиною природної
системи. За такого підходу перш за все слід з’ясувати, що за сигнал
задано на вході соціальної системи, по-друге – хто його задав, по-

третє – чому на виході маємо сигнал надзвичайної потужності:
розбалансування відносин людини з природою, що отримало назву
антрополого-глобальної катастрофи. Сигнал на вході соціальної

системи – це потреби, сформовані людиною посереднього рівня
розвитку. З цього погляду слід запитати: ноосуспільство змінює

444