Page 443 - 6816

продовжує стояти на сцієнтистських позиціях. Наука визначала
розвиток суспільства в епоху модерну й постмодерну, але це
призвело до антрополого-глобальної катастрофи. Незважаючи на
проаналізовані недоліки поглядів К. Корсака, філософ поставив

доленосні питання не лише для України, але й для людської
спільноти. Його праці змушують замислитися над питанням: за яких
світоглядних та антропологічних умов можливий перехід до нової

парадигми відносин людини зі світом?
Футурологи роблять прогнози щодо майбутнього людства поза
межами людських якостей, а точніше людської деструктивності.
По-перше, людська деструктивність пов’язана з діяльністю

посередньої людини, основним «законом» життя якої є
перетворення буття на ніщо [465, с. 10]. Антропологічним

підґрунтям Другої й Третьої хвилі розвитку цивілізації були
здібності посередньої людини, яка розбудовувала свою діяльність
на економічній вигоді та зростанні матеріального комфорту.
Світоглядною основою деструктивної діяльності посередньої

людини є установка на пріоритет матеріального над духовним.
Зберігати в масштабах людства пріоритет матеріального – це
подібно до самогубства. Чому цих висновків не змогли дійти

сучасні мислителі, щоб призупинити деструктивний характер
діяльності людини маси? Уважаємо, що більшість авторів, які
аналізують проблеми деструктивної поведінки, припустилися
спільної методологічної помилки – вони відокремлюють результати

діяльності людини від її якостей. Виходячи з цього, слід зробити
висновок про те, що зусилля більшості сучасних філософів і
футурологів щодо прогнозування майбутнього мають

технократичний і сцієнтистський характер. Без переосмислення
філософських уявлень про людські якості та світоглядних засад
людського буття зростання ентропії не подолати. Якщо епоха
модерну сформулювала ідеал діяльності – перетворення природи,

то антрополого-глобальна катастрофа вимагає, щоб людина
відновила єдність з природою. Для рівноправного діалогу з
природою людина має змінити свої спонукання до життя. Це

вперше зрозумів А. Печчеї, сформулювавши категоричний
імператив сучасності: людино, зміни свої якості! По-друге,
фундаментальною умовою подолання людської деструктивності є

зміна детермінації наукової діяльності. Наукова діяльність має
орієнтуватися не на економічний зиск, а на збереження життя й

443