Page 441 - 6816

відкриття, що ще не сталися), діючи в межах припущення
про неминучість лінійної закономірності в розвитку людства»
(курсив наш. – В. С.) [277, с. 21]. Погоджуючись з цим висновком,
маємо довести його до логічного завершення: поза межами

форсайтного передбачення опинилися внутрішні якості людини.
Можливо, це сталося тому, що, з одного боку, футурологи вважають
їх константою (хоча про нагальну необхідність удосконалення

людських якостей писав ще в 1968 році А. Печчеї), а з іншого, – не
бачать нових підходів до розуміння людини. Уважаємо, що
футурологи припускаються методологічної помилки: життєдіяльність
людини відривають від її соціальних і духовних якостей, тоді як саме

вони (уміння, навички, знання, мислення, спонукання до діяльності)
разом зі способом матеріального виробництва, матеріальною й

духовною культурою становлять єдине ціле.
Серед нових понять К. Корсака системоутворювальним є
ноорозвиток (мудрий розвиток), але, на жаль, його зміст філософ
трактує з позиції пріоритету матеріального над духовним. Заради

наукової об’єктивності зауважимо, що започаткував переосмислення
поняття «розвиток» не філософ і не науковець, а організатор
Римського клубу А. Печчеї. Він довів, що філософи матеріалістично

трактують поняття розвитку. «У поширеному сьогодні трактуванні
слово „розвиток” пов’язане зазвичай <…> із „задоволенням людських
потреб”, і людей відповідно до нього розглядають головним чином як
прохачів і споживачів. Такий редукціоністський підхід

помилковий…» [420, с. 223]. Матеріалістичне розуміння поняття
розвитку абсолютно відповідає епохам модерну й постмодерну. Слід
погодитися з А. Печчеї, що такий підхід себе вичерпав. Майбутнє

людства можливе за умови, якщо воно ґрунтуватиметься «на
вдосконаленні людських якостей» [420, с. 224].
Посередня людина у своїй економічній активності перетворила
планету на будівельний майданчик і знищує природні основи власної

життєдіяльності. Постала нагальна проблема переосмислити не лише
поняття «розвиток», але й поняття «діяльність». Сучасна філософська
думка абсолютизує поняття діяльності. З цього приводу

М. Гусельцова пише: «Категорія „діяльність” також потребує
доповнень категорією „не-діяння” (китайське „у-вей”). Причому
важливо відзначити, що „не-діяння” не дорівнює бездіяльності…»

[157, с. 112]. Гадаємо, що для філософського аналізу ноотехнологій
поняття «не-діяння» доволі продуктивне, оскільки дозволяє вийти на

441