Page 40 - 6816

до екзистенції, до протистояння тому, що панує [614, с. 32]. Між
істиною буття та способом життя людини наявний внутрішній
зв’язок. Отці християнської Церкви, І. Кант, Ф. Ніцше жили
відповідно до пропонованих метафізичних засад. Постмодерні

філософи не здатні своїм способом життя піднятися до втілення
метафізичних основ. Істина буття доводиться не у філософських
працях, а способом життя. Отож М. Гайдеґґер ліквідував

відмінності між буттям і сущим, що Ж. Деррида вважає його
заслугою. На нашу думку, це неправомірний висновок: essentia
зрівняли в правах із existentia.
Причиною деградації людини, суспільного буття й природного

середовища М. Гайдеґґер уважав метафізику. «Цей занепад
супроводжується крахом світу, позначеного метафізикою, і

спустошенням землі, спричиненим метафізикою» [118, с. 69].
Уважаємо, що філософ сплутав причину й наслідок. Деградація
буття й природи – це результат втрати метафізикою пріоритету в
модерному й постмодерному світі, втрати особистісного начала й

принципу духовної ієрархії. Неадекватне розуміння ролі
метафізики привело М. Гайдеґґера до помилкового висновку про
хибність класичної метафізики.

Прояснити зміст філософії М. Гайдеґґера та її впливи на
сучасний дискурс дозволяють роздуми А. Баумейстера. На думку
українського філософа, філософія М. Гайдеґґера – це спроба
уточнити зв’язок між метафізикою і практичною філософією, і

здійснено це на основі аналізу буття та діяльності. А. Баумейстер
запропонував власний підхід до Гайдеґґерової філософії –
досліджувати її в аспекті взаємозв’язку практичної філософії й

онтології [38, с. 107]. У цьому є сенс, але цей підхід залишив поза
увагою зв’язок між буттям і людськими якостями, який є
визначальним як для розуміння метафізики, так і для суспільного
буття. А. Баумейстер уважає, що М. Гайдеґґер у контексті

феноменологічної філософії намагається відшукати первинний
досвід людини й фіксує його в понятті «фактичне життя», а потім у
понятті Dasein. А. Баумейстер доводить, що досі серед філософів

немає згоди щодо змісту Dasein. Одні трактують його як
універсальне поняття, інші – як людське буття, треті – як буття
окремої людини [38, с. 212–213], четверті – як соціальний

феномен [38, с. 333], у Ж. Дерриди – як людино-реальність [177,
с. 119]. Тут дійсно є проблема. На думку А. Баумейстера, головне

40