Page 39 - 6816

самість. Самість виходить за межі посереднього існування,
здійснюється очищення свідомості від певних догм, якими
посередність сама себе обмежила. У результаті відбувається вихід
людини за межі повсякдення, очищення свідомості, посередність

перетворюється на самість і буття отримує нову якість. Отже, буття
набуває в М. Гайдеґґера антропологічного змісту.
Основне питання метафізики М. Гайдеґґер розумів як пізнання

сутності буття, точніше: у чому полягає спосіб існування
людини [608, с. 133]. Марксизм спосіб існування людини вбачав у
трудовій діяльності, християнство – у вдосконаленні, М. Гайдеґґер
у Dasein, яке, з одного боку, трактував як присутність людини у

світі, а з іншого, пов’язував із конечністю людини та її
недосконалістю. На основі конечності й тимчасовості людського

життя філософ трактує Dasein як повсякденність. Незважаючи на
конечність свого існування, людина має трансцендентальну
потребу піклуватися про буття [608, с. 137]. Роздуми М. Гайдеґґера
про сутність буття й людини закінчуються сумнівами й питанням:

«Чи має сенс і чи є правомірним визначення людини на основі її
внутрішньої скінченності – того, що вона потребує <…>
„безконечного”?» [608, с. 142]. М. Гайдеґґер розумів, що людині

потрібно безконечне, але воно залишається незрозумілим для
самого філософа, а тому він ставить питання: «Що означає ця <…>
„безконечність”?» [608, с. 142]. У цих роздумах бачимо, що
філософ намагався пізнати сутність людини, виходячи, з одного

боку, з її конечності-недосконалості, а з іншого, – з ідеї
безконечного вдосконалення людини. Але М. Гайдеґґер не вірить у
можливість безконечного внутрішнього вдосконалення людини,

тому в його творчості ми майже не знаходимо поняття особистості,
яке якраз підкреслює духовну безконечність людини. Філософ під
впливом знеособленої дійсності відійшов від християнської ідеї
особистості як досконалої людини. Уважаємо, що М. Гайдеґґер не

задоволений концептом Dasein, оскільки зауважував, що зв’язок
людини з буттям має надзвичайно складний, темний характер [609,
c. 250]. Виходить, що Dasein цей зв’язок не розкриває, бо несе на

собі печатку пасивності та споглядання.
Заслугою М. Гайдеґґера є актуалізація питання про істину
буття. На жаль, метафізика до сьогодні не може дати відповіді на це

запитання, тому що зупинилась на дослідженні сущого, ототожнила
буття і суще. Під сущим М. Гайдеґґер розумів людину, яка здатна

39