Page 416 - 6816

Узагальнюючи дослідження О. Єременка, зазначимо, що
філософ увів продуктивні поняття й ідеї: подієма, аналіз історії
крізь призму категорій свобода – необхідність, можливість –
дійсність, детермінізм – цілепокладання, суще – належне та ін.

Заслуговує на увагу висновок, що історія є боротьбою людини зі
своєю сутністю, із самою собою. Дійшовши такого висновку,
філософ не наважився довести його до логічного завершення:

людина як родова істота бореться за реалізацію власного
особистісного потенціалу, що і є смислом. Філософ визнав принцип
духовної ієрархії, проте зв’язок між внутрішніми якостями людини
та змістом історичних подій залишився нез’ясованим. Поставивши

собі завдання усвідомити онтологічну основу історії, О. Єременко
став на позиції суб’єктивізму: який чинник людина вважає

об’єктивним, той і є вирішальним.
Підсумовуючи розвиток постнекласичних концепцій філософії
історії, зазначимо: по-перше, не сформувалося загальновизнаної
класифікації, а тому є плутанина між назвами і змістом підходів;

по-друге, постнекласичні концепції філософії історії не
сформулювали спільних методологічних засад дослідження, а
обмежилися метафорами; по-третє, не визначено критерії

задовільної / незадовільної інтерпретації; по-четверте,
у постнекласичних концепціях філософії історії відсутня
проблематика змісту, смислу історії та суб’єкта історичної
діяльності. Постмодерністська філософія історії поставила собі за

мету подолати недоліки попередніх концепцій на основі метафори
та мови, але сама опинилася в стані кризи. Криза філософії історії
як науки зафіксувала кризу самої історії. Цей факт у 1995 р.

сучасний британський історик і соціолог П. Джойс висловив як
кінець соціальної історії [696, с. 73–92]. Для додаткового
обґрунтування наведемо роздуми А. Бергсона, який у першій
третині ХХ ст. зауважив, що соціальна еволюція себе вичерпала,

має початися еволюція психологічна. Роздуми А. Бергсона й
П. Джойса варто інтерпретувати як вичерпаність знеособленої
парадигми буття людини.

Постнекласичні концепції виявилися безсилими дати відповідь
на виклики історії. Причини? По-перше, вихід у нову якість
суспільного буття пов’язаний із звільненням від минулого досвіду,

застарілими поняттями, що потребує інтелектуальних і духовних
надзусиль, для подолання певних соціально-політичних міфів і

416