Page 411 - 6816

різноманітного тиску і впливів у ході конструювання нарації» [552,
с. 358].
Є. Топольський погоджується з тим, що жодна нарація не може
відмежуватися від ідеології. Учений зауважує, що ідеологічну

позицію дослідники зазвичай не артикулюють, але вона завжди
наявна в дослідженні, тому пропонує відокремлювати теоретичні
постулати від ідеології. Для цього філософ наголошує на

важливості етичної позиції вченого. Безумовно, з цим варто
погодитися. Роздуми про об’єктивність історичного дослідження
приводять Є. Топольського до необхідності визначити базові
відомості й твердження про історію, на основі яких відбувається

пошук метафор, що репрезентують дійсність та надають
можливість об’єктивно її досліджувати [552, с. 372–375]. Учений

визнає необхідність загальних понять в історичному дослідженні:
зростання, занепад, поступ, еволюція, злет, падіння, які дозволяють
концептуалізувати нарацію. Серед факторів, що суттєво впливають
на історичний процес, він наголошує на важливості ролі героїв, які

є витвором суспільства й постають ініціаторами, організаторами –
інтеграторами історичних подій [552, c. 306–308], проте
Є. Топольський не зміг визначити причини їхнього впливу на

історичні події. Незважаючи на це, герої посідають почесне місце в
структурі наративу. Метафоричний підхід до історії філософ
трактує як різновид конвенційної істини [552, с. 377]. Так місце
класичної істини у філософії історії займає конвенційна істина.

Сучасний польський філософ В. Вжосек виокремлює два
підходи у філософії історії: класичний (орієнтується на
дослідження історичних подій) і некласичний (досліджує соціальні

явища та процеси [102, с. 28, 37, 133]). Філософ пропонує таке
трактування відмінностей між класичним і модерністським
розумінням історії: «Модернізм пропонує такий алгоритм
міркувань: якщо ти зрозумієш світ, тоді зможеш зрозуміти й

вписану до нього людину. Водночас традиційна історія
„безпосередньо” шукає сенс людської дії, мотивів, намірів,
поводиться немовби „знизу”» [102, с. 139]. Уважаємо, що зміст

класичного підходу визначено не зовсім точно. Класична філософія
історії досліджує, наскільки дії історичних осіб відповідають
метафізичним основам буття та сприяють розвиткові людини й

суспільства. Польський філософ розширив уявлення про метафори,
які можна покласти в основу постмодерністських концепцій

411