Page 412 - 6816

філософії історії: «Людина є вовком», «Бідняки є неграми Європи»,
«Суспільство є морем», «Суспільство – це організм» [102, с. 59]).
На думку В. Вжосека, постнекласична філософія ставить собі в
заслугу те, що вона не дає оцінок історичним подіям, а описує їх на

основі базових сенсів культури. Це дозволяє подолати суперечності
в трактуванні історії, коли події осмислюють або з позиції науки,
або з позиції літератури [102, c. 57]. Уточнімо ці роздуми.

Осмислюючи підхід до історії з позиції метафор, зауважимо, що
метафора має на собі печатку культури, яка, за оцінками
П. Сорокіна, є чуттєвою, ідеальною або ідеаціональною, тобто
культура не є універсальною системою координат. Об’єктивною

системою координат є первоначала буття, або те, що Р. Коллінгвуд
назвав «ідеєю історії». З якої б позиції історик не досліджував

події, він фіксує зміни, але для їх розуміння потрібна система
координат, яка допомагатиме зафіксувати ці зміни щодо
суспільства, людини та її свідомості. У будь-якому разі історик
описує події з позиції змінність / сталість, тяглість / змінність [102,

с. 49]. Зазначимо, що запропонована польським філософом система
координат є відносною, оскільки не визначено «точку опертя». На
основі метафізичної теорії особистості пропонуємо осмислювати

події з позиції знеособлене / особистісне. Уважаємо, що така
позиція примушуватиме вченого об’єктивно досліджувати історію,
використовувати більш аргументовану систему доказів,
відмовитися від ідеологічних уподобань і дійти до метафізичних

основ буття.
Підсумовуючи методологічні й гносеологічні можливості
наративного підходу у філософії історії, зауважимо, що його

позитивом є прагнення до цілісності, бажання відокремити теорію
від ідеології, пошук базових історичних відомостей і тверджень.
Негативом є те, що метафора не може замінити методологічних
засад дослідження. Відокремити історію від ідеології так само

неможливо, як відокремити історію від метафізики. Дискусії в
постмодерністській філософії історії відбуваються переважно у
двох напрямах: критика лінійності історії та сперечання навколо

проблеми «кінця історії». Розмови про кінець історії пов’язані з
абсолютизацією модерних основ буття: ліберальної свободи,
формальної рівності, а точніше з принципами мати й володіти.

Змістовну недосконалість постмодерністських концепцій філософії
історії відчувають і самі творці цього напряму, наприклад,

412