Page 36 - 6816

Основою такої переорієнтації є совість, яка мобілізує людину на
відродження самості-особистості.
М. Гайдеґґер у 1929 р. читає лекцію «Що таке метафізика?»
Роздуми починає з поняття ніщо й пов’язує його зміст із

запереченням сущого й жахом, який охопив інтелігенцію. Коли жах
охоплює людину, то суще починає коливатися й земля «йде з-під
ніг» [614, с. 21]. Логіка дослідження приводить його до висновку:

ніщо – заперечення буття-сущого, це негідна поведінки людини.
Водночас філософ застерігає проти примітивізації ніщо й висновує,
що воно багатозначне [612, с. 38].
Для адекватного розуміння вчення будь-якого філософа слід

з’ясувати його вихідні положення, які сам філософ дуже часто
не артикулює. М. Гайдеґґер поділяв ієрархічний підхід до

розуміння людини, проте в умовах 20–40-х рр. ХХ ст. про це було
говорити небезпечно. Філософ замаскував свої уявлення про
панівний тип людини під поняттям ніщо. Використовуючи
методологію знання К. Мангайма (будь-які філософські поняття є

відображенням онтологічних умов життєдіяльності людини),
задамо питання: «Які європейські умови детермінували метафізику
М. Гайдеґґера й запропонований філософом зміст ніщо?» У 20-ті

роки ХХ ст. на арену історії виходить людина маси. Роздуми
М. Гайдеґґера про первоначала детерміновані саме появою на арені
історії цього типу людини. Безумовно, освічена європейська
спільнота цей підтекст прочитувала. Отож прообразом ніщо є

людина маси.
Ніщо в М. Гайдеґґера є складником сущого. Людина Гайдеґґера
настільки охоплена жахом, психологічно й духовно слабка, що не

наважується протидіяти ніщо, а здатна лише на запитування.
Філософ визначає метафізику як запитування про суще задля
отримання цілісного знання [614, с. 24]. Осмислюючи ці роздуми,
зазначимо, що людина в стані жаху здатна лише на те, щоб

запитувати, але здобути знання про сутність не спроможна.
Уважаємо, що М. Гайдеґґер переоцінив духовні можливості
людини в стресовій ситуації. Питання про ніщо стає центральним

питанням метафізики: як подолати його інтелектуальний і
психологічний опір. Намагаючись розв’язати проблему ніщо,
М. Гайдеґґер поглиблює розуміння сутності людини, але відчуває,

що не здатний подолати опір цього типу людини. Це змушує його
зробити висновок, що в основі буття лежить ніщо [614, с. 26]. На

36