Page 402 - 6816
P. 402

іншого  боку  їх  можна  віднести  до  класичних,  бо  їхні  творці
            вважали, що в основі історії лежить те чи те начало.
                  До цивілізаційного підходу відносимо погляди американського
            філософа  й політолога  С. Гантінгтона  (1927–2008).  Учений  не

            протиставляє  цивілізацію  і  культуру  на  тих  підставах,  що  вони
            характеризують  загальний  рівень  життя  того  чи  того  народу.  Ці
            поняття  охоплюють  цінності,  норми,  інститути  та  способи

            мислення.  У  цьому  контексті  учений  розглядає  цивілізацію  як
            найширшу культурну спільноту,  яка є основою ідентичності [119,
            с. 433],  отож,  заперечує  традицію  протиставлення  цивілізації
            і культури,  що  йде  від  О. Шпенглера.  Основна  проблема  у

            філософії  історії  С. Гантінгтона  –  це  відносини  цивілізацій.  У
            цьому  висновку  вбачаємо  філософську  помилку.  Відносини  –  це

            наслідки,  вони  є  продуктом  людських  якостей  і  є  такими,  яким  є
            панівний тип людини. Зауважимо, що в осмисленні ролі, значення
            та  внеску  цивілізацій  у  світову  історію  С. Гантінгтон  займає
            упереджену  позицію  й  відстоює  значущість  західної  цивілізації,

            уважаючи,  що  вона  сформувала  унікальну  систему  духовних
            цінностей,  «забувши»  фундаментальні  висновки  К. Ясперса  про
            духовні  вади  Європи.  С. Гантінгтон  не  приховує  можливих

            міжцивілізаційних  конфліктів  і  аналізує  їх,  але  вказує  лише  на
            культурні  та  психологічні  чинники.  Учений  не  врахував
            світоглядних  суперечностей,  що  є  найголовнішою  причиною
            конфліктів, а також закону виклику-відгуку А. Тойнбі.

                  На  основі  цивілізаційного  підходу  всесвітню  історію
            розглядають           як       нелінійну         послідовність           цивілізацій         і
            виокремлюють  традиційні  (первинні,  автохтонні)  і  вторинні

            (техногенні,  індустріальні)  цивілізації.  Техногенні  цивілізації
            сьогодні         класифікують           як      доіндустріальні,           індустріальні,
            постіндустріальні            [554,      с. 22–23].       Підґрунтям          техногенної
            цивілізації є розвиток науки, техніки й технологій, що відбувається

            на  тлі  неконтрольованого  використання  природи.  Розвиток
            техногенних  цивілізацій  призводить  до зіткнення  з  традиційними
            культурами, що веде останні до витіснення на периферію або навіть

            до  загибелі.  Осмислюючи  тенденції  розвитку  техногенних
            цивілізацій,  зауважимо,  що  сьогодні  відбувається  не  лише
            трансформація  окремих  техногенних  цивілізацій  у  планетарну,

            спостерігаємо кризу, яка має системний характер і отримала назву
            антрополого-глобальної  катастрофи.  Людству  загрожує  чимало


                                                         402
   397   398   399   400   401   402   403   404   405   406   407