Page 398 - 6816

морфологічну історію О. Шпенглера, історіософію А. Тойнбі,
узагальнюючи їх як цивілізаційний напрям. Витоки цього підходу
учений убачає в періодизації Моргана-Енгельса: «дикість –
варварство – цивілізація» [383, с. 3, 329–330; 203, с. 27–31].

Цивілізація постає як етап розвитку культури.
Російська філософія історії розвивалася як реакція на
інтелектуальний євроцентризм. М. Данилевський (1822–1885)

заперечує моністичне розуміння історії й розробляє
плюралістичний підхід, обґрунтовуючи це необхідністю
рівноправного існування різних народів [166, с. 134]. Філософ
критикує поділ історії на «стародавню – середньовічну – новий

час» як єдину схему періодизації всесвітньої історії [166, c. 67–68] і
називає його ступеневим, обґрунтовуючи це тим, що історія

потребує знання типів суспільств. Історія складається з цілісних
історичних утворень, які учений називає культурно-історичними
типами або культурними організмами, що зароджуються,
розвиваються, старіють і вмирають [166, с. 62, 69, 71].

М. Данилевський сформулював п’ять законів історичного розвитку.
У контексті нашого дослідження актуальним є такий: засади
функціонування одного культурно-історичного типу не

передаються народам іншого типу, кожен з них виробляє їх
переважно самостійно з мінімальним впливом інших цивілізацій
[166, c. 77–78]. Отже, кожне суспільство має формувати
першооснови суспільного буття власними зусиллями, а їх

вичерпаність стає причиною деградації суспільств. Історія – це
множина соціокультурних утворень, що мають власні основи
розвитку. На основі своєї концепції учений обґрунтовував

самобутній шлях розвитку Росії. Концепція М. Данилевського
передувала філософсько-історичним теоріям О. Шпенглера й
А. Тойнбі.
О. Шпенглер у праці «Занепад Заходу» (1920–1922) ставить

завдання зрозуміти логіку історії й визначити її морфологічну
структуру. Ключовим поняттям його концепції є «органічне
життя»: суспільство розвивається не під впливом зовнішніх

чинників, а передусім на основі внутрішніх закономірностей.
Осереддям суспільства є культура як «первофеномен будь-якої
минулої й майбутньої світової історії» [654, т. 1, с. 262]. Принцип

культури філософ поширює на розуміння людської сутності.
«Людина культури живе внутрішнім життям, цивілізована

398