Page 400 - 6816

знайшов критеріїв, на основі яких можна було б зрозуміти
й пояснити, що відбувається з людством. Постає питання: наскільки
доцільно використовувати міфологічні образи для наукового
дослідження? Звертаємо увагу, що міфологію як найвищий рівень

аргументації використовували Платон [422, с. 104], М. Бердяєв [58,
с. 484]. Поважне ставлення цих мислителів до міфологічного
світосприйняття змушує звернутися до аналізу міфів. Змістом

міфологічної події є зіткнення позитивного й негативного героїв,
тобто, як говорить А. Дж. Тойнбі, двох надлюдських особистостей,
які є носіями доброго і злого начал. (До подібного трактування
доходить американський релігієзнавець Дж. Кемпбел (1904–1987), який
висновує, що типовий герой міфів – це людина виняткової обдарованості.
У боротьбі зі злом герой досягає просвітлення та знаходить божественну
силу, але не назовні, а у своєму серці [253, с. 37, 39]. У міфах зафіксовано
метафізичну сутність буття: змінюються зовнішні форми життєдіяльності
людини, але суть залишається незмінною. Тому варто визнати мудрість
авторів Вед: «Істина – єдина, хоча мудреці називають її різними іменами»

[Цит. за: 253, с. 6]. За окремими історичними подіями філософам й історикам
не завжди вдається побачити метафізичний зміст буття. Учені досліджують
зовнішні обставини подій і не завжди доходять до смисложиттєвих
узагальнень). Отож боротьбу негативного й позитивного героїв
пропонуємо розуміти як зіткнення знеособленого з особистісним.
Відмінність філософської концепції історії А. Тойнбі від інших

полягає в тому, що суб’єктом діяльності в нього є не народ, не нація,
не держава, а цивілізації [548, т. 2, с. 140], які є соціальним «атомом»
історичного розвитку. Суб’єктом історичного розвитку, з позиції
концепції виклику-відгуку, є творча меншість. Адекватний відгук

породжує не лише прогресивну соціальну диференціацію, але
й інтелектуальну, психологічну й урешті-решт духовну, що сприяє
інтеграції суспільства на нових засадах [548, т. 1, с. 243]. З часом

творча меншість, на жаль, може бути витіснена посередностями, або
деградувати й перетворюватися на внутрішній пролетаріат. До влади
приходить нова генерація лідерів, які зраджують або забувають
духовні засади буття свого суспільства, що призводить до його

деградації. Суттєвим кроком уперед у поглядах А. Тойнбі є те, що
учений наблизився до розуміння духовних основ розвитку й

деградації суспільств і пов’язав це з інтелектуально-психологічними
й духовними якостями активної меншості.
Намагаючись з’ясувати первоначала суспільного буття,
А. Тойнбі звертається до дослідження світових релігій. Учений

400