Page 399 - 6816

людина – зовнішнім…» [654, т. 1, с. 539]. На основі культури як
конститутивного чинника історії філософ доходить висновку, що є
«вічні істини», хоча в кожну епоху вони набувають нової форми
[654, т. 2, с. 284]. До таких істин О. Шпенглер відносить релігію,

мораль, типологію людей, оскільки без них не можна розбудувати
суспільство, а зміст історії обертається навколо постаті Христа як
субстанції буття [654, т. 2, с. 266]. Кожна культура центрована на

собі, в її основі лежить прасимвол, осягнути який можна лише
інтуїцією. Отож кожна культура має свою першооснову, яку
усвідомлюють одиниці, проте більшість сприймає її на рівні

почуттів. (З часом П. Сорокін уточнить висновок О. Шпенглера й доведе,
що першоначалом буття є ідеаційна культура [517, с. 435–462]).
О. Шпенглер зафіксував фундаментальну суперечність
європейської історії й культури: розрив між сутністю та

існуванням, що знайшло відбиття й у назві його твору. «Занепад
Заходу» слід розуміти як занепад духовних основ буття людини й
суспільства.
У 1930–1960 рр. зусиллями Р. Арона, М. Блока, Е. Гуссерля,

Р. Коллінгвуда, М. Мерло-Понті, П. Рікера, А. Дж. Тойнбі, Л. Февра
було закладено фундамент переосмислення метафізичного
(спекулятивного), позитивістського й марксистського підходів до

розуміння філософії історії. Французький історик М. Блок
(1886–1944), розмірковуючи над природою історичного знання,
пише, що історики люблять дослідження, у яких на першому плані
фігурує поняття витоків, оскільки вважають, що розкрити причини

того чи того явища означає пояснити його зміст. Історик
переосмислює наявні на той час підходи до розуміння філософії
історії та стверджує, що її змістом у «точному й останньому смислі

є свідомість людей» [69, с. 86]. Так, школа «Анналів» зосередила
увагу на дослідженні ментальності людини, масової свідомості,
релігії, соціально-політичних рухів.
Осмислюючи позитивістський підхід до трактування

історичного процесу, А. Дж. Тойнбі визнає, що він не дав
очікуваних результатів, і формулює ідею міфологічної методології.

Видатний історик ХХ ст. запропонував розглядати суспільне буття
як процес боротьби «між двома надлюдськими особистостями»
[548, т. 1, с. 70]. Продуктом міфологічної методології стала
концепція виклику-відгуку, крізь призму якої учений пояснював

причини розвитку історії. Для новітньої історії науковець не

399