Page 396 - 6816

висвітлив слабість європейської людини, яка ще не наважилися
піднятися до рівня самобуття. К. Ясперс усвідомлював, що причина
кризи полягає в якостях людини, а тому кризовий стан може бути
подоланий лише через удосконалення людини й формування нових

духовних засад. К. Ясперс доводив, що мета філософії історії
прагматична: на матеріалі історії довести людині необхідність
удосконалення та сформувати потребу в діяльності на основі

належного.
Циклічні концепції історії пов’язані з міфологічними
уявленнями, природними та суспільними циклами. У європейській
філософії циклічний напрям розвивали Т. Кампанелла ([231,

с. 176–179]), Н. Мак’явеллі (історія народу обертається навколо
трьох форм правління: Монархія, Аристократія і Демократія [343,

с. 118–122]), а Дж. Віко виокремлював вік богів, героїв і людей
[103, с. 82]. Циклічні ідеї притаманні поглядам Ф. Ніцше, який
відстоював ідею вічного повернення. Осмислюючи циклічну
концепцію, Б. Кроче зауважив, що вона ґрунтується на розумінні

того, що кожна нова історична форма буття містить попередні
надбання. У циклічній концепції наявна ідея прогресу. На думку
Б. Кроче, у циклічній концепції філософи не побачили основного –

«революційної сили гносеологічного принципу конверсії» [285,
с. 61], тобто взаємного впливу духу й конкретних форм суспільного
буття. Ключовими поняттями цього напряму є циклічність,
взаємовпливи духовного й матеріального, стадії розвитку, спаду та

піднесення.
Узагальнюючи класичний напрям у філософії історії,
зауважимо, що він пов’язаний з усвідомленням ролі й значення

духу в життєдіяльності людини, трансцендентальним суб’єктом
пізнання, класичною теорією істини. Трансцендетальним суб’єктом
діяльності виступала особистість, яка була здатною усвідомити дух
історії й реалізувати його, хоча зазначені чинники проявлялися по

різному в різних напрямах.
Б. Некласичний напрям, на думку І. Бойченка, формувався під
впливом загальної віри людини ХIХ ст. в науку. Перехід

на науковий рівень осмислення історії пов’язаний з працями
О. Конта, Г. Спенсера, К. Маркса. Філософи цього напряму
намагалися розробити цілісну філософсько-історичну теорію

шляхом установлення причинно-наслідкових зв’язків між
складниками соціальної системи, з’ясування законів історичного

396