Page 394 - 6816

людського життя [678, c. 45]. Єдність історії К. Ясперс виводить з її
смислу: «Єдність виростає зі смислу, до якого рухається історія,
смислу, який надає значення тому, що без нього було б у своїй
розрізненості нікчемним» [678, с. 262]. На нашу думку, смислом

історії й суспільного буття є пізнання й реалізація особистісного
начала. Піднімаючись до розуміння значущості особистісного
начала в життєдіяльності суспільства, індивіди, нації, держави

підносяться до усвідомлення смислу та єдності історії. Отож
К. Ясперс стояв на позиції, що смисл історії пов’язаний з духовним
розвитком людини.
К. Ясперс доволі чітко окреслив духовну специфіку Західного

світу: установка на раціональність, формування філософських
категорій і загальних понять, осмислення духовної сутності

людини, претензія на виключність, яка ґрунтувалася на
християнській вірі й Біблії, що сприяло формуванню особливого
душевного укладу, в основі якого лежала рішучість усе доводити до
логічного завершення. Усе це вело до формування ідеї самобуття

індивідуальності [678, с. 86–88]. Виокремивши духовні основи
європейської історії, К. Ясперс водночас усвідомлював їхню
недосконалість, оскільки спостерігав негативні наслідки: маси

стали вирішальним чинником сучасності, відбувалася втрата
традиційних цінностей, поширювався філософський нігілізм та
ідеологізація мислення, що свідчило про деградацію духу [678,
с. 141–148]. Причиною цих наслідків були такі історичні події як

епоха Просвітництва, Велика французька революція та
філософський ідеалізм Й. Фіхте й Ґ. Геґеля. Останні, з одного боку,
поглибили філософську свідомість, а з іншого, – породили

необґрунтовану філософську віру в можливість тотального знання.
Криза духу сприяла тому, що людство втягнуло себе в потік
самознищення [678, с. 151–152]. Отож філософ виявив причини,
зміст і наслідки кризи європейського духу. Через вади

європейського духу світ дійшов до антрополого-глобальної
катастрофи й людство опинилося в стані виклику. Якою має бути
відповідь? Якщо причини мають виключно духовний характер, то й

відповідь має бути у формі нових духовних основ буття. К. Ясперс
сформулював відповідь у формі заклику до єдності. У єдності, що
ґрунтується на розумінні, він вбачав зміст, смисл і мету історії. У

цій кризовій ситуації людина має йти шляхом прояснення своєї
свідомості, саморозуміння – сутнісного одкровення [678, c. 262–

394