Page 393 - 6816
P. 393
Уважаємо, що регресивний напрям у сучасній соціальній
філософії втілено в концепціях масового суспільства [78],
доповідях і проектах Римського клубу [418; 420]. Отже, прогрес,
регрес, нерівність, насильство, майнова нерівність, нерівність
здібностей, протилежність інтересів, моральна деградація, занепад
мистецтва – ключові поняття, на основі яких цей напрям осмислює
історію.
У контексті класичної філософії історії мислить К. Ясперс.
Учений відстоював позицію, що історія має духовну основу, а її
підґрунтям є філософська віра. Філософ розчарований тим, що дух
втратив пріоритет. Уважаємо, що це трапилося тому, що в
суспільстві зникла критична маса особистостей, які є носіями
особистісного начала буття. К. Ясперс розробляє оригінальну
концепцію філософії історії на основі ідеї осьового часу. Зміст
осьового часу філософ пов’язує з жахом, який пережила людина,
усвідомивши власну беззахисність у безмежному світу. Це був
перший виклик, перед яким опинилася людина, що змусило її
шукати абсолют у глибинах власної свідомості. Філософ визнає
значення християнської віри як стрижневої ідеї всесвітньої історії.
«Християнство, християнська церква є, можливо, найвеличнішою й
найбільш піднесеною формою організації людського духу, яка
коли-небудь існувала» [678, с. 82]. Ідея осьового часу дозволила по-
новому трактувати смисл історії. По-перше, осьовий час – це те, що
характерне для всього світу. По-друге, установка на зміст осьового
часу передбачає безмежну комунікацію [678, с. 48–49].
Узагальнюючи зміни, що відбувалися під час осьового часу,
К. Ясперс назвав цей час «одухотвореним» [678, с. 34]. Уважаємо,
що змістом осьового часу є зародження особистісного начала буття.
Запропоноване узагальнення відповідає поглядам К. Ясперса, який
писав: «В осьовий час відбулося відкриття того, що пізніше назвали
розумом і особистістю» [678, с. 34–35]. К. Ясперс підтримує
позицію Ґ. Геґеля, О. Шпенглера, що історія пов’язана з постаттю
Христа, але звертає увагу, що вона є переконливою лише для вірян-
християн.
К. Ясперс уважав, що зміст світової історії має бути доведено
емпірично як загальнозначущій факт. На основі цього припущення
філософ доводить, що осьовий час виникає одночасно в Китаї, Індії,
Європі, і намагається зрозуміти причини такого паралелізму.
Філософ висновує, що спільною причиною є субстанційна єдність
393