Page 393 - 6816
P. 393

Уважаємо,  що  регресивний  напрям  у сучасній  соціальній
               філософії  втілено  в  концепціях  масового  суспільства  [78],
               доповідях  і  проектах  Римського  клубу  [418;  420].  Отже,  прогрес,
               регрес,  нерівність,  насильство,  майнова  нерівність,  нерівність

               здібностей, протилежність інтересів, моральна деградація, занепад
               мистецтва – ключові поняття, на основі яких цей напрям осмислює
               історію.

                     У  контексті  класичної  філософії  історії  мислить  К. Ясперс.
               Учений  відстоював  позицію,  що  історія  має  духовну  основу,  а  її
               підґрунтям є філософська віра. Філософ розчарований тим, що дух
               втратив  пріоритет.  Уважаємо,  що  це  трапилося  тому,  що  в

               суспільстві  зникла  критична  маса  особистостей,  які  є  носіями
               особистісного  начала  буття.  К. Ясперс  розробляє  оригінальну

               концепцію  філософії  історії  на  основі  ідеї  осьового  часу.  Зміст
               осьового  часу  філософ  пов’язує  з  жахом,  який  пережила  людина,
               усвідомивши  власну  беззахисність  у  безмежному  світу.  Це  був
               перший  виклик,  перед  яким  опинилася  людина,  що  змусило  її

               шукати  абсолют  у  глибинах  власної  свідомості.  Філософ  визнає
               значення християнської віри як стрижневої ідеї всесвітньої історії.
               «Християнство, християнська церква є, можливо, найвеличнішою й

               найбільш  піднесеною  формою  організації  людського  духу,  яка
               коли-небудь існувала» [678, с. 82]. Ідея осьового часу дозволила по-
               новому трактувати смисл історії. По-перше, осьовий час – це те, що
               характерне для всього світу. По-друге, установка на зміст осьового

               часу       передбачає         безмежну          комунікацію           [678,      с. 48–49].
               Узагальнюючи  зміни,  що  відбувалися  під  час  осьового  часу,
               К. Ясперс назвав цей час «одухотвореним» [678, с. 34]. Уважаємо,

               що змістом осьового часу є зародження особистісного начала буття.
               Запропоноване узагальнення відповідає поглядам К. Ясперса, який
               писав: «В осьовий час відбулося відкриття того, що пізніше назвали
               розумом  і особистістю»  [678,  с. 34–35].  К. Ясперс  підтримує

               позицію Ґ. Геґеля, О. Шпенглера,  що історія пов’язана з постаттю
               Христа, але звертає увагу, що вона є переконливою лише для вірян-
               християн.

                     К. Ясперс уважав, що зміст світової історії має бути доведено
               емпірично як загальнозначущій факт. На основі цього припущення
               філософ доводить, що осьовий час виникає одночасно в Китаї, Індії,

               Європі,  і  намагається  зрозуміти  причини  такого  паралелізму.
               Філософ висновує, що спільною причиною є субстанційна єдність


                                                            393
   388   389   390   391   392   393   394   395   396   397   398